“Як Давид”Ти пам’ятаєш… В полі, серед ночі,Пильнуєш вівці… Слухаєш вітри…І Бог тобі відкриває очі —Щоб ти побачив більше, ніж світи.Ти ще юнак, а серце — повне віри.Не силою, а Духом ти ішов.Коли всі боялись Голіафа й міри —Ти йшов, бо знав: з тобою — Бог.Не меч, не спис, не слава людська.А лише довіра Господу в бою.І камінь впав, і перемога — мила,Бо Бог здійняв правицю Свою.Та скільки ще було і днів, і ночі,Коли тебе Саул переслідував в горах…Коли ти плакав, і молився —Та не мстився. Чекав на Божий час.А потім… трон. І слава. І держава.Та й біль прийшов — із власного гріха.Ти впав… Але зламала не поразка —А серце, що в покорі каяття.«Згрішив…» — сказав. І сльози, і молитва.«Очисть мене, о Боже, зсередини.Яка ж велика в Тобі є правдивість —Ти знов мене підняв з глибини.»І знову пісня… знову арфа грає.І псалми линуть в небо, як вогні.Бо Ти — мій Щит. Мій Пастир. Моя Скеля.Ти — Той, Хто завжди йде попереду мені.ГОЛОС БОГА:Я вибрав серце, що Мене шукало.Не ідеальне — щире, спрагле, живе.І хоч падало — все ж знову вставало,Бо знало: Лиш Я — надія його є.Так і ти, дитя… Не мусиш бути досконалим.Я бачу серце — біль, любов, вогонь.Як Давид — іди, хоч світ тебе не знає.Я з тобою. Я — Господь. Твій Цар. Твій Спокій.Н.А.С @virsh_online