Проснулось місто, і сонце поволіПроміння розсипало в ніжну блакить.Дорога… Стоять, мов сторожа, тополі.І листя, співаючи пісню, шумить.Дорогою тою любили ходитиВ село з Єрихону багато людей.Сюди для прожитку виходив проситиГрошей або хліба сліпий Вартимей.Ось вухо чутливе сліпого вловилоЧийсь голос: «Ісус Назарянин іде!»Все ближче і ближче, мов море шуміло…З Ісусом йшов натовп великий людей.В душі запалала враз віри надія:«Покличу, Він може… Я чув вже не раз…Почути хоч слово від Нього я мріяв,А нині настав той бажаний час».Зібравши всі сили й піднявши вверх руки,Він крикнув, а сльози з очей полились.— О Сину Давидів! Споглянь на каліку…Ісусе, помилуй, я вірю… спаси!Словами обурення, гніву, зневагиСварились на нього, щоб він замовчав.Та він не звертав на ті крики уваги,Хотілося бачить — й він знову кричав:— Ісус, Син Давидів, Мій любий Учитель!Споглянь на сліпого, Ти можеш спасти.Я буду служити Тобі, мій Спаситель!І хрест свій щоденно з терпінням нести…Сидить Вартимей при дорозі й сумує,Хотілось хоч слово почути Того,Котрий має силу. Невже Він не чує?Ісус зупинився: — Покличте Його!Скажіть, нехай прийде! Чого він так плаче? —Сліпий вловив слово з Ісусових вуст.Ось учні вже кличуть. «Як хочеться бачить!...»— Устань, тебе кличе Спаситель Ісус!— Що хочеш від Мене, о бідний каліко?Скажи і Я дам, все у владі Моїй.Підвівшись на ноги, заплакав він гірко:—Я бачити хочу, Учителю мій!Болючим до щему було кожне слово,Чимало зазнав у житті він біди.Ісус подивився і тихо промовив:— По вірі твоїй нехай буде! Іди!— О радість! Я бачу Ісуса і небо!Людей, все творіння; я щастя знайшов.Віднині вже гроші просити не треба…Сказав і услід за Ісусом пішов…Брати мої, сестри, всі друзі, сьогодніНе будьте байдужі до Спасових слів:Сьогодні ще кличе всіх ласка Господня,Щоб кожен, хто в темряві досі, — прозрів!О любий мій друже, прийди до Ісуса,Він очі відкриє, дасть радість, спокій.Скажи, як той бідний сліпий при дорозі:— Я бачити хочу, Спасителю мій! @virsh_online