Вінницький блог N2 | За це літо я пройшов пішки більше 500 кілометрів, ще кілометрів 50 про...

За це літо я пройшов пішки більше 500 кілометрів, ще кілометрів 50 проплив. І жодного разу не зустрів Сергія Анатоліча, і жодного разу не був на районі з назвою Олієжир. У мене даже виникла думка, шо Сергій Анатоліч там живе!⠀⠀Олієжир - це один з тих районів міста, де комфортно жити з дитинства, щоб все було під рукою: і батьки, і завод. Власне, в честь заводу сам район названий.⠀⠀Сємочки. Пахне на районі смачно. Як наче ти ідеш по вулиці, а у тебе повні кармани сємочок: кайф неймовірний. Дихаєш і відчуваєш цей смак 1998 року, коли сємочки ще продавалися стаканчиками і не мали імені, які оці новомодні СанСаничі, Хомки, Статуси (сємочки з трюфелем). Олієжир пахне досмартфонною епохою, коли ще діти просили купити футбольний м'яч, а не доступ у майнкрафт.⠀⠀Провінційність. По суті, Олієжир - це завод, навколо якого пара вулиць з багатоквартирними домами і міліон хат часного сектору. З однієї сторони район межує з Військовим містечком, з іншої з Вінницькими Хуторами. В 90-ті у завода були не кращі часи, можливо, через те, що багато насіння не доходило до заводу, бо жарилося і їлося населенням.⠀⠀Ухоженість. Приємно здивували акуратні двори, класна спортивна площадка біля заводу і дуже гарне озеро з іншого боку района. ⠀⠀А в одному з двориків даже є маленький фонтанчик: не такий, звичайно, як у Рошен, але це врємєнно. Якби в місцевому озері позволяла глибина, то хтось би з прізвищем на Пороше... почав хвилюватися! Возможно, що це саме його люди зарибили місцеве озеро, аби риба виросла великою і забивала насос!⠀⠀Все на Олієжирі добре, але поняв одне: Сергій Анатоліч тут не живе, бо до роботи далеко їздити та ще і граіік автобусів такий собі. А заправлять свій власний автобус з такими цінами на дізєль...⠀⠀Чесно скажу, прийшов додому, погуглив ціни на житло на Олієжирі і зрозумів, що вони дешевші, ніж на Поділлі. Це несомнєнний плюс. Якщо на заводі предложать роботу з нормальним соцпакєтом, то буду переїжать на ПМЖ хотя би на місяці півтора.⠀⠀Виходить, що у мене за літо осталась невиконаною тільки одна мета. Що ж...Перевзую красовки і в путь!