Отримала приємне запрошення провести community kitchen до Різдва. Будемо пекти різдвяники, то я копирсаюсь в інтернетах в пошуках історій і візуалів. Знайшла абсолютно прекрасну Parsons Bread Book, книгу про хліб Нью-Йорка. Її видали студенти Parsons School of Design в 70-х, вільні і довговолосі. Серед рецептів українська паска родини Сурмачів-що цікаво, але до Великодня ще 4 місяці. Читаю далі, бо надо ж узнать шо то за авторка Магда Сурмач. І оказується. Сурма, крамниця Сурмачів, багато десятиліть була осередком української культури в NY. Тут видавали і продавали українську літературу, платівки, газети, сорочки, листівки, тут можна було купити пшеницю, мак і мед на кутю. Цілий рік продавали писанки, американці їх дарували на Різдво і не могли вийти з дива, чомупишуть такі чудові взори на такому нетривкому матеріялі І ніби саме тут Енді Ворхол купив вишиванку для Джима Моррісона з The Doors. Саджу тепер очі на pdf-автобіографію Мирона Сурмача, засновника і дуже непересічного чоловіка. Трохи розумію відчуття втрати місцевих, коли крамницю закрили в 2016му. Якщо нащадки несли те саме світло, то ним зігрілись сотні покупців і друзів. Мені таких осередків дому за кордоном дуже не вистачало. Книгу ілюструвала Ярослава Сурмач-Міллс, дочка і знаменита в Америці мисткиня. Знайшла її листівки з різдвяними рецептами з серії “Як мати Українське Різдво” на Seeds and roots. Краса! За вікном дощ, але я налаштована вхопити святковий настрій чого б це не стоїло😈В коментарях лишу хліб 70-х, він топ (особливо француженка)