ГРОМАДА У СКОРБОТІЖовто-блакитний стяг, омитий кров’ю Захисника,проростає червоно-чорним болем - кольорами боротьби, гідності і нескореності. Старший солдат Олійник Філіп Степанович на псевдо «Паладін» загинув 25 грудня 2025 року вірний Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну її свободу і незалежність, під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в обороні міста Добропілля Покровського району Донецької області. Захисникові назавжди 33 роки. Філіп народився і виріс в м.Василівка Запорізької області. Навчався в Василівській загальноосвітній школі № 1. Після закінчення школи навчався у ДНЗ «Василівський професійний ліцей», де здобув робітничу професію «Слюсар. Тракторист. Водій», згодом навчався у Василівському ВДАТу, потім вступив до Таврійського державного агротехнологічного університету ТДАТУ, але вимушений був покинути навчання через сімейні обставини. Для героя найголовнішим стимулом і мотивацією була його власна родина. Він з особливою турботою брав на себе відповідальність за сім’ю, бо саме він був головою родини. Так розпорядилася доля, що за професією захисник не працював, а обрав справу за покликом серця – все мирне життя працював суші шефом в кафе «OnlySyshi». Філіп мав особливе хобі – обожнював готувати. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Філіп, не вагаючись, вивіз родину із окупації та разом з найкращим другом пішов захищати нашу Україну, 10 жовтня 2022 року вступив добровольцем до лав Збройних Сил України, а згодом підписав контракт. Служив на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 3 відділення збору та обробки інформації взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї артилерійської розвідки військової частини А 0224. До останього подиху залишався вірним присязі, гідним Захисником нашої України. Філіп був справжнім оптимістом, сміливим, з гарним почуттям гумору та цілим колом друзів. Мав безліч захоплень – це і риболовля, і комп’ютерні ігри та технології, і музика – і це не повний перелік улюблених справ. Так вийшло, що саме під час війни, він зустрів своє справжнє кохання, майбутню дружину Ірину. За її словами «… мій чоловік - це людина-титан, вольовий, незламний, з великим щирим серцем. Найкращий чоловік! Найкращий тато! Найкращий син! Мріяв про велику, щасливу родину. Мріяв звільнити рідне місто від окупантів». Саме ці якості зробили зі звичайного хлопчика, справжнього чоловіка, воїна, Захисника-героя, який не боявся брати на себе відповідальність за родину, друзів, близьких та цілу Україну. Захисник мав відзнаки та військові нагороди, серед подяк є і медаль «За оборону України», нагрудний знак «Ветеран війни - Учасник бойових дій» У скорботі за Героєм залишилися дружина, пасинок, мама. Висловлюємо співчуття від імені голови Василівської міської ради, начальника міської військової адміністрації Сергія Калімана, жителів Василівської міської територіальної громади близьким, друзям, побратимам полеглого Воїна.Доземний уклін Захиснику за жертовний подвиг в ім’я вільної та незалежної України.Вічна пам’ять і шана Герою!