Завершені позитивні циклиЄ багато тверджень про формування звичок, мотивацію та ефективність, які з часом були спростовані або не підтверджені додатковими дослідженннями.Але є одна річ, яка в усіх доказових сферах продовжує підтверджуватись — це наша схильність до адаптації в регулярних часових проміжках (простіше «біологічний годинник», але який працює не лише для того щоб легше прокидатись, а для дуже багатьох інших процесів).Якщо ви дивились мою лекцію про навчання, я вже згадувала там про ефективність регулярних повторень в один і той самий час. Наше тіло дуже розумне (і дуже ліниве економне). Воно з часом навчається встановлювати певні свої таймери і запускати інтенсивні біохімічні та нейробіологічні процеси тоді, коли цей таймер спрацьовує і приносить користь. Ще цікавіше, що подібний принцип працює не лише для рівнозначних повторень, а для цілих ланцюжків від початку до фіналу. Тут вже не таку важливу роль відіграє біологічний час, а певна схема повторення послідовних етапів, процесів, періодів. Наша психіка програмується не лише на погане (паттерни та травми), а й на корисне.Цей пост про важливість для мозку та психіки отримувати регулярний досвід успішно завершених циклів. Сучасна дитяча психологія вже стривожена недостатністю цього у дітей та підлітків, які "завдяки" соцмережам і кліповому мисленню не готові зосереджуватись на тривалій роботі, особливо якщо вона викликає певні труднощі. Складно — тоді це не для мене, краще спробую щось інше або почну інший новий проект. А далі це стає паттерном поведінки — десятки початих і кинутих справ, невміння стикатись та переборювати труднощі, бо успішних досвідів такого плану просто не було. Дуже важливо "записати" в мозок пам'ять про складні завершені цикли з результатом, в яких ви напружились, подолали перешкоду і все класно вийшло. Тоді наступного разу ви не уникатимете їх і не боятиметесь, а як відомо, все класне в житті вимагає зусиль )Ще одна складність із цими циклами, що вони не відбуваються послідовно, а переплітаються та накладаються в часі, підвисають або розриваються. Через це доволі важко відслідкувати весь цей ланцюг від початку до кінця. Тому окремо важливим є навчитись та виділити час для святкування результату. Моменту, коли ви даєте своїй свідомості сприйняти та зафіксувати вдале закінчення циклу. Я зробив/ла, була важко, але я впорався/лась, мої зусилля були варті результату. І далі в ідеалі мати паузу.Ілюстратор-фрілансер зазвичай не має такого розкошу. Все то несеться хаотичними циклами, то роботи немає і це найгірше. Куди там вибудувати якусь послідовність та паузу (та ще й відпустку без компа/айпаду). Але це насправді дуже потрібно, хоча б в невеличкому та можливому масштабі. Помічати та позначати завершення та їх святкувати: роздруковувати цифрові роботи, робити фотосесії та збирати красиві кейси на біхенсі ) Та хоч б просто зупинитись на хвильку та похвалити себе, за те що впорався. Фух! Несіть мені ігристе і шоколадний торт )У викладанні наприкінці минулого року я прям поставила собі за мету намагатись створювати завершені цикли в рамках тих освітніх "продуктів", що я роблю. Щоб курс або воркшоп закінчувався результатом, в ідеалі щоб його можна було фізично відчути та взяти в руки, і трошки відсвяткувати. Поки пробую різне та придивляюсь як воно працює. Не всім зрозуміла цінність цього, але нічо, я намагаюсь пояснювати та вмовляти)