Як же мінімізувати ризики для психічного здоров'я військових, спираючись на "в'єтнамський досвід"?1. Відпочинок. Учасники війни у ​​В’єтнамі не мали достатнього часу для декомпресії між стресовими факторами. Це призводило до того, що бойові дії перетворювалися на безперервні психологічні тортури. Можливість психологічного відновлення в умовах бойових дій є головним фактором моральної стійкості. 2. Підтримка. Багато хто з ветеранів усвідомлював, що їхні дії не мали великої підтримки серед суспільства. Відсутність достатнього визнання та поваги від громадськості сприяла загостренню ПТСР та формуванню асоціальної поведінки серед тих, хто повернувся з війни. Військовослужбовці мають відчувати, що їх участь у війні була важливою для країни та людей, а їх особистий вклад — значущим. 3. Реабілітація. На державному рівні масштаби психічних наслідків війни тривалий час не визнавалися, а підтримка бійців трималася переважно на плечах волонтерів. Така політика призвела до фактичної сегрегації ветеранів війни. Серед них зростала проблема залежності від алкоголю або наркотичних речовин, нерідко ветерани ставали учасниками бійок та злочинів.Державні та громадські прогами повинні забезпечити повноцінний психологічний супровід для учасників бойових дій.🇺🇦 Україна має шанс не повторювати таких прикрих помилок і надати своїм воїнам всеосяжну підтримку. Тільки від нас залежить яким буде українське суспільство після цієї війни.ДжерелоVANGUARD#ПТСР #В_єтнам #США #Реабілітація