Відійшов у вічність, поповнивши ряди небесного воїнства, ще один наш захисник — Лещенко Роман Володимирович.Роман Володимирович родом зі Сніжкова. Тут він народився 17 вересня 1974 року. З рідним селом була пов’язана більшість його життя. Був вихованцем місцевого дитячого садочка, а з 1981 року — учнем Сніжківської школи.Шкільні науки Роман оволодівав успішно, любив фізичну культуру. А ще — коней. Маючи вільну хвилинку, поспішав на конезавод у сусідню зі Сніжковим Лиховидівку, де на нього з нетерпінням чекали його улюбленці-гривані.Здобувши восьмирічну шкільну освіту, Роман вступив до Валківської автошколи, отримав посвідчення водія, а також знання й навички, необхідні для цієї професії.До призову на строкову військову службу працював трактористом у сусідньому Заміському. А коли став військовослужбовцем, командування відзначило його хорошу фізичну підготовку, мужність, витривалість, кмітливість — тож молодого бійця направили на службу до армійської еліти — десантних військ.У 1994 році, після демобілізації, він повернувся в рідне село. Трохи попрацював в охоронній фірмі, після чого долучився до трудового колективу одного з найпотужніших на Валківщині агропідприємств — ТОВ «Агротоп».Керівництво «Агротопу» та колеги по роботі шанували Романа за дисциплінованість, відповідальність, працьовитість. За сумлінну працю він неодноразово отримував подяки та нагороди, був серед кращих працівників сільгосппідприємства.У 1995 році Роман Лещенко одружився. У молодій сім’ї народилася донечка Юля. І тато докладав чимало зусиль, щоб родина жила в достатку, а доня зростала в атмосфері любові й турботи.Коли підступний російський ворог повномасштабним вторгненням посунув на Україну, Роман не сумнівався ані хвилини — його місце в лавах ЗСУ, де неодмінно знадобляться його військова професія десантника, а також цивільні навички й досвід водія і тракториста. Тож уже 11 березня 2022 року Роман Лещенко добровольцем пішов захищати Україну.Разом із бойовими побратимами воював у найгарячіших точках: на Запорізькому та Сумському напрямках, під багатостраждальним Бахмутом, звільняв від окупанта рідну Харківщину.Мужній, відважний захисник удосконалював свої бойові навички не лише у постійному протистоянні ворогу, а й навчаючись сучасним методам ведення бою та самооборони під керівництвом кращих іноземних військових інструкторів.Бойова звитяга Романа Лещенка неодноразово відзначалася грамотами й подяками командування.Відважний боєць мав поранення, кілька контузій, після яких змушений був тривалий час лікуватися. Та попри травми і хвороби, що дедалі більше дошкуляли, щоразу, підлікувавшись у госпіталях, він повертався на військову службу — до своїх бойових побратимів. Бо чітко усвідомлював: його місце тут — серед воїнів за свободу й незалежність України, серед тих, хто до останнього подиху готовий захищати рідну землю й оберігати дорогих серцю людей.Серце нашого захисника, старшого сержанта, старшого стрільця-вогнеметника першого стрілецького батальйону Лещенка Романа Володимировича навіки зупинилося вранці 30 липня.Валківська міська рада висловлює щирі співчуття рідним нашого Героя — його близьким, друзям, бойовим побратимам. Разом із вами розділяємо біль непоправної втрати.Вічна шана і пам’ять нашому воїну-захиснику Лещенку Роману Володимировичу…