Кремль для виправдання своєї агресії (причому не лише проти України) давно використовує риторику про нібито наявність в тих чи інших державах, передусім пострадянських, певних спільнот, які нібито зазнають утисків за етнічною, лінгвістичною чи релігійною ознакою, а отже Росії нібито доводиться  втручатися у внутрішні справи інших країн винятково для захисту прав таких спільнот, які залежно від контексту російська пропаганда визначає як «співвітчизників», «російськомовних», «православних» тощо. Для цього в інформаційному полі Росія поширює відверто спотворену картину реальної ситуації.  Останнім часом російська пропаганда докладає титанічних зусиль аби нав’язати відверто хибне розуміння процесів, які мають місце у сфері державно-церковних та міжконфесійних відносин в Україні. На превеликий жаль, часто такий спотворений погляд підхоплюється навіть респектабельними світовими ЗМІ, а також окремими європейськими та американськими політиками, У результаті виходить як у старому анекдоті, про те як Анку вбило електричним струмом, хоча насправді на неї з даху впав трансформатор. https://realist.online/ukr/society/jak-rosija-vikrivljaje-relihiju-shchob-vipravdati-vijnu-falshivij-narativ-pro-peresliduvannja-v-ukrajini