Вадим Столар / Vadym Stolar

Добре пам’ятаю цей день шість років тому. Світ тоді стикнувся з пандемією COVID-19, яка дійшла і до України. І разом з тим прийшло розуміння того, що люди потребують підтримки у критичний момент. А ще – власної відповідальності за це.Для мене благодійність – це готовність брати на себе відповідальність за тих, хто поруч, коли стається лихо. Саме з цього усвідомлення шість років тому народився наш Фонд.Справжнім іспитом на міцність стала повномасштабна війна. Вона навчила нас, що допомога має бути не лише швидкою, а й системною. Так працюють найкращі міжнародні фонди. Саме так ми налагодили нашу роботу – і за останні роки зробили дійсно багато.Хочу подякувати кожному, хто пройшов цей шлях разом із нами. Команді – за роботу під обстрілами, під час ворожих нальотів, в умовах блекаутів. Усім українцям – за неймовірну силу духу та єдність, за те, що тримаєтеся і надихаєте не зупинятися.Ми продовжуємо працювати. Пліч-о-пліч з українцями, разом із нашою державою, задля її збереження і процвітання.

Освітні проєкти у сфері реабілітації мають справжню цінність тоді, коли спираються на реальний клінічний досвід і допомагають відповідати викликам, з якими українські фахівці стикаються щодня в умовах війни.Вагомий системний внесок у цей процес робить Фархад Остоварі – клінічний директор MCOP International та практикуючий фізичний терапевт із понад 16-річним досвідом роботи з військовими травмами, множинними та високими ампутаціями. Він ділиться своєю експертизою, сформованою в системі американської реабілітації, з українськими фахівцями. Цінність таких навчань у передачі зрозумілих клінічних алгоритмів: від підготовки пацієнта до протезування до формування ходи на протезі. Ці знання легко інтегруються в роботу українських центрів і можуть масштабуватися через підготовку фахівців у різних регіонах. Щиро дякую Фархаду Остоварі за його внесок у формування сучасної системи фізичної реабілітації в Україні та за послідовну роботу з підвищення професійного рівня українських фахівців у складних умовах війни.

Учасники програми протезування від фонду FFU – це наші захисники, які після важких травм та реабілітації знаходять в собі сили знову жити активно. Мирослав Пастушенко отримав поранення на Донецькому напрямку внаслідок скиду дрона. Його евакуація тривала 6 днів - увесь цей час на обох ногах стояли турнікети. Як наслідок, Мирослав втратив обидві кінцівки. Він мріяв знову ходити, а не пересуватися в кріслі колісному. Протезування допомогло реалізувати цю мрію. 24-річний Олександр Голіцин втрати руку та ногу на Харківському напрямку. Внутрішня енергія та сила бійця не дозволили йому зупинитися після поранення. Сьогодні Сашко плаває, грає в баскетбол, хоче спробувати армреслінг та повернутися на військову службу, щоб навчати нові кадри. У Романа Забавіна подвійна однобічна ампутація руки та ноги. Захисник переконаний, що отримав другий шанс на життя. Він отямився в госпіталі після поранення на другий день після свого дня народження. Щодня він тренується, відновлює форму та повертається до активного життя.

Я мав нагоду познайомитись з подружжям Білла та Еббі Ендікот під час одного з візитів до США і хочу розповісти про їхній внесок на підтримку українських захисників. Білл Ендікот - у минулому капітан резерву ВМС США та експомічник Білла Клінтона - також тренував олімпійську збірну США з веслувального спорту. Олімпійські ігри 1988 року зблизили Білла з українськими членами радянської команди. То ж він рішуче засудив російську збройну агресію проти України та вирішив створити програму протезування українських військових у США на базі клініки MCOP. За його ініціативи та фінансового сприяння цей проєкт зміг втілитися в життя. Впродовж трьох років подружжя Ендікот активно сприяє допомозі України з боку США, особисто зустрічають українських ветеранів, які приїздять до США на протезування та реабілітацію, та радо запрошують їх у гості. Це дає неймовірну підтримку нашим захисникам під час лікування! Білл та Еббі - дійсно символ підтримки та віри в українських воїнів! Пишаюся, що Україна має таких друзів у США!