Ще одна важлива для мене пісняХоч зараз я набагато більше знаю про Скрябіна, цей альбом ("Озимі люди" був записаний для агітації на виборах), і моє відношення до його персони значно змінилось за останні 10 роківАле ця пісня червоною ниткою проходить крізь моє життя, нагадує чому мені треба залишитись в Україні, і що треба позбавитись меншовартости (Львів — маленький Париж, тощо), хто я є, попри всеХоч не я вирішив народитись в Україні, але так працює світ, доля, карма, байдуже як назвіть цеХоч і мій батько не був людиною, якою я б пишавсяВпродовж життя я також дізнавався і про гірку долю українців — кріпацтво, неволю, голодомори, війни, невдалі спроби збудувати державу...Замість уроків у сьомому класі, я стояв біля пам'ятника Шевченку у Львові, вид на який був із вікон моєї школиУ свої 13 років я уже зустрів війну в УкраїніІ коли того ж року я вступив у ліцей, у нашому класі вже були діти із Донецька та Криму. Тоді я вперше свідомо стикнувся із народом, який не має прав у жодній країні — кримськими татарами (це уже зараз я знаю, що правильно киримли, і цей народ у Криму не один)Перш за все ми повинні зберегти Україну, її культуру, її мови (українську та кримську)Бо хто, як не ми? ©https://youtu.be/aboHSr4fv0k