Поділюсь з вами інсайтами ))) Корочє, оце я випустила перше відео на каналі про книжки…І це певний притік нової аудиторії, які не бачили мій основний канал, тобто люди з бульбашки книжкових блогів.Тобто із зовсім іншої бульбашки. Це відео по мірками книжкової ніші залетіло, тобто набрало норм перегляди (книжкова ніша дуже вузька). І корочє…. три чи чотири дні поспіль мене обговорювали в книжковому тредсі і обурювались, як так можна називати книжку «поносом» і як я смію називати свої літературні смаки бездоганними 😂😂Тобто люди не розуміють базової іронії чи шо. Чи це не базова іронія, а я вже так звикла що всі жарти притерлись? Бо ну ж очевидно, шо я жартую. Люди почали обговорювати що я надто епатажна, скандальна і токсична і як так взагалі можна обговорювати книжки 😂😂Ви бачили те відео? Що в ньому взагалі скандального… окрім САМОЇ книги? 😁Щоб ви розуміли… на цьому ж каналі я не жартую і в половину тієї сили та відвертості, яку дозволяю собі на основному, і для людей в книжковій тусовці це відео – епатаж! Хайп! Жесть!!! ЖАХ! Але найцікавіше те…. що я таке реально бачу і помічаю вперше….Що багато людей при обговоренні мене здебільшого уникають прямої назви каналу і не кидають посилання на відео. В мене склалось враження що я Воландеморт і моє імʼя не можна називати 😁Це просто жесть. Це дуже цікаве явище. І поки я не розумію психологічної мотивації цього явища.