☦️ У VII столітті зі спогадом знайдення Хреста Господнього був поєднаний інший спогад, а саме про повернення Древа Животворящого Хреста Господнього із Перської неволі.

☦️ 614 року Перський цар завоював Єрусалим і пограбував його. Серед інших скарбів він забрав у Персію Древо Животворящого Хреста Господнього.

☦️ Святиня перебувала у іноземців чотирнадцять років. Лише в 628 році імператор Іраклій отримав перемогу над персами, уклав з ними мир і повернув Хрест до Єрусалима.

☦️ Як складалася подальша доля святині, історики точно не знають. Хтось каже, що Хрест знаходився в Єрусалимі до 1245 року. Інші кажуть, що його розділили на частини і рознесли по всьому світу.

☦️ Зараз частина Хреста Господнього спочиває в ковчезі у вівтарі православного храму Воскресіння в Єрусалимі.

☦️ Воздвиження є Господським, тобто присвяченим Господу Іісусу Христу, двунадесятим святом. Тому богослужіння цього свята не поєднуються з жодною іншою службою. Наприклад, пам’ять Іоанна Златоуста переноситься на інший день.

☦️ Цікаво, що під час утрені на Хрестовоздвиження Євангеліє читається не на середині храму, а у вівтарі.

☦️ Кульмінаційний момент свята настає тоді, коли головний священник або єпископ, одягнений у бордові (або фіотелові чи червоні ризи), виносить Хрест.

☦️ Всі присутні в храмі цілують святиню, а предстоятель помазує їх святим єлеєм. Під час спільного поклоніння Хресту співається тропар: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо».

☦️ Хрест лежить на аналої до 4 жовтня, дня віддання Воздвиження. На віддання священник несе хрест у вівтар.