☦️ У дні великої Суботи кожен, хто приходить у храм, бачить посеред Церкви Святу Плащаницю із зображенням нашого Господа, розіп’ятого, Який лежить у гробі. Ми згадуємо про те, що Господь після розп’яття видимим образом лежав у гробі, але душею своєю зійшов у пекло. І там у пеклі він зруйнував його силу, проповідував усім праведникам і вивів їх із пекельних уз для того, щоб дарувати вічність і райське блаженство.☦️ Власне, те, що відбулося у страсну Суботу іноді сприймається як певний день спокою, тобто день, коли Христос мертвий лежить у гробі. Але насправді цей день сповнений духовної динаміки.Тому, що саме цього дня ми згадуємо і відчуваємо, що духовно Христос долає силу пекла. Він звершує велику битву, якою перемагає сили зла — завтра настане день Святого Воскресіння, завтра ми будемо святкувати перемогу життя над смертю.Але сама ця перемога звершується нині. Коли Христос Тілом лежить у гробі, а душею сходить у пекло для того, щоб зруйнувати його врата і його силу.☦️ Цього дня богослужіння надзвичайно зворушливе, воно водночас є завершенням Страсного тижня і початком нової Світлої Неділі. Священники розпочинають Святу Літургію Василія Великого у чорних ризах на знак того, що ще Христос лежить розіп’ятий у печері.☦️ Спливають останні години, які відділяють нас від найбільш значущого в житті християнина свята – Воскресіння Христового. Ще лежить у центрі храму плащаниця, ще тілом Господь ніби спочиває в гробі. Але в повітрі вже розлилося передчуття незрівняної духовної радості, а в серці – величезне відчуття подяки Господу нашому Іісусу Христу за те, що нарешті смерть подолано, що людську природу відроджено в первозданній досконалості для спілкування з Богом, що спасіння роду людського відбулося.