⚜️ Почувши про чудотворний дар преподобного Петра і бажаючи отримати від нього зцілення своєї невиліковної хвороби, мати блаженного Феодорита, тоді ще молода, нарядившись, вирушила до Петра. Преподобний, побачивши її і прозріваючи в ній благотворний ґрунт для настанови в істинній вірі, вирішив спершу зцілити її від пристрасті до вбрання.⚜️ «Як живописець, – сказав подвижник, – пишучий картини не за правилами свого мистецтва, а так, як йому заманеться, ображає саме мистецтво живопису, так і люди, що покривають свої обличчя фарбою, білою чи чорною, ображають цим Творця, бо через це вони ніби звинувачують Його в недосконалості Його творіння, а звідси і в безсиллі, тоді як кожному відомо, що Він має могутність, рівну хотінню. «Все, що Господь захотів, то створив» (Пс. 134), давши всім корисне і не давши шкідливого. Не спотворюй образа, створеного Богом, не вигадуй підробленої краси, яка розбещує цнотливих!»⚜️ Слова преподобного впали на благодатний ґрунт і виростили добрий плід: молода жінка впала до ніг подвижника і благала його помолитися за нього і зцілити його. Преподобний Петро відповів: «Якщо маєш тверду віру в Божу допомогу, то отримаєш зцілення своєї хвороби; бо Бог завжди готовий виконати прохання віруючої душі».⚜️ Потім він поклав руку свою на хворе око і, створивши знак хреста, зцілив хворобу. Багато й інших великих справ створив преподобний Петро, тож блаженний Феодорит запитує: «Хто виміряє краплини його поту? Яке слово могло б передати, скільки він посіяв насіння та скільки він зібрав плодів? Яке широке море його чеснот!»⚜️ Преподобний Петро помер близько 429 р., будучи 99 років від народження.