✍️ Цей лист Френсіс написав у жовтні 1936:
... Не варто перейматися через те, що твоя історія не стала найкращою. Водночас я не збираюся тебе втішати, адже, зрештою, якщо ти хочеш досягти великого успіху, тобі доведеться самій долати перешкоди й вчитися на власному досвіді. Ніхто ніколи не ставав письменником лише завдяки бажанню ним стати.
Якщо у тебе є що сказати, щось таке, про що, на твою думку, ніхто раніше не говорив, ти маєш відчувати це настільки гостро, що знайдеш спосіб висловити це так, як ніхто раніше не робив, щоб те, що ти хочеш сказати, і спосіб, у який ти це скажеш, злилися в одне ціле — так нерозривно, ніби вони були задумані разом.

Дозволь мені ще раз на хвилинку висловити свою думку: я маю на увазі, що те, що ти відчуваєш й про що думаєш, саме по собі створить новий стиль. А коли люди говорять про стиль, вони завжди трохи дивуються його новизні, бо вважають, що мова йде лише про саму форму, тоді як насправді йдеться про спробу виразити нову ідею з такою силою, яку має сама оригінальна думка.
Це страшенно самотня справа, і, як ти знаєш, я ніколи не хотів, щоб ти нею займалась, але якщо ти все-таки збираєшся це робити, я хочу, щоб ти робила це, знаючи те, чого я навчався роками.

Навіщо ти скаржишся на такі речі, як навчальна кімната тощо, коли ти свідомо обрала цю школу, куди хотіла потрапити понад усе? Звісно, це важко. Ніщо хороше не буває легким, і ти знаєш, що тебе ніколи не готували до м’якого життя, чи ти раптом зрікаєшся цього?
Мила, ти знаєш, що я люблю тебе, і очікую, що ти повністю виправдаєш ті очікування, які я на тебе покладав на самому початку.

🤍

until august | #цікаве