🪶 Невеличка драма, велика література. Коли читаєш Підмогильного, не виходить абстрагуватись від рамок часу, в яких він писав свої роботи. Арифметика досить проста й моторошна: радянська влада розстрілювала не просто наших людей. Вона нищила найкращих; тих, хто творив на світовому рівні, тих, кого боялась. Бо давайте будемо відверті — чим Підмогильний гірше яких-небудь розрекламованих толстоєвських? А нічим, бо він краще!І саме за це отримав кулю у лоб 1937 року — за 7 років після написання «Невеличкої драми».Люди, Марто, мають здебільшого два обличчя. Одне природжене, часто дуже дике, а друге вони набувають, живучи. І от часом те перше оголяється. Ви не знали цього, Марто, тому здивувались. Ця фраза для мене стала основною підказкою до розуміння роману. Підмогильний пише про маски, які ми свідомо чи не свідомо носимо, про тонке нашарування цивілізації, що стирається під тиском почуттів. Про вічну драму між розумом і серцем, між тим, що треба, і тим, чого хочеться. until august | #книгоогляди