Вчора дочитала «Клоуна Шалімара» Рушді і тепер мені потрібно трошечки полежати і подумати 🫠Дуже дивне відчуття після прочитання: книга, беззаперечно, гарно написана і важлива, та описи кашмірської війни й релігійного конфлікту вельми сильно мене зачепили.Втрата мрії однією людиною, — подолавши хвилювання, продовжував Макс, — втрата рідного дому, порушення прав лише однієї людини, вбивство тільки однієї жінки — це втрата всіх наших свобод, всіх рідних домівок і всіх наших прагнень і сподівань. Будь-яка трагедія індивідуальна, але, водночас, це і трагедія всього людства. Приниження одного з нас є приниженням нас усіх. — Яким чином жіноче обличчя може образити релігійні почуття мусульманина? — запитала вона зі щирим нерозумінням. — У цих ідіотів усе завжди крутиться, вибач, маедж, навколо сексу. Вони вважають науково доведеним фактом те, що волосся жінки промінює силу, яка провокує чоловіків на насильство...— Ну звісно! Чоловіки — ниці тварюки, але за їхню ницість чомусь мусимо завжди розплачуватися ми, жінки! — обурено вигукну ла вона. — Стара історія. Я думала, вони вигадають що-небудь краще. ...вони ж і врятували командирові життя в Сіоті, бо прикрили його своїми тілами від вибухів і куль. Було би краще, якби вони цього не зробили, адже тоді йому не довелося б останні свої дні провести десь у камерах тортур у Бадамі-Бакх, у приміщеннях, котрих не існує і не існувало, бо не могло існувати, адже ніхто не чув звідти жодного крику, хай би як голосно там кричали. Обов'язково спробую написати відгук на роман пізніше.Хто читав — як вам? until august | #книги