Union. Art&Culture | Катерина Горностай — успіх української режисерки на Берлінале 2025Цей ...

Катерина Горностай — успіх української режисерки на Берлінале 2025Цей рік для українського кіно почався гучно: документальний фільм Катерини Горностай «Стрічка часу» потрапив до основного конкурсу Берлінале. Це перша за 25 років участь фільму української режисерки в головній програмі престижного фестивалю.Про що ця стрічка? Про дітей і вчителів, які живуть і вчаться під звуки сирен, на межі фронту. Про ті школи, що перетворилися на укриття, і ті класи, де навчання — акт супротиву. Це фільм не про війну — а про життя, яке триває попри неї. І про те, як освіта стає єдиною ниткою нормальності для тисяч українських родин.Катерина давно звертається до теми освіти та підліткового досвіду. Її глядач пам’ятає дебютну повнометражну стрічку «Стоп-Земля» — ніжну історію дорослішання, зняту з великою емпатією. У новій роботі Горностай повертається до документалістики, але вже з новим рівнем точності та внутрішньої тиші.Шлях режисерки до цього кіно був тривалим. Народжена в Луцьку, донька психотерапевтів, Катерина мріяла стати фотографкою, а згодом захопилася кіно. Під час навчання в Києво-Могилянській академії вона зрозуміла: її цікавить не журналістика в класичному розумінні, а історії, які розгортаються самі по собі — без дикторського голосу, без інтервенції. Так вона відкрила для себе документальне кіно. Її перші фільми були автобіографічними, чесними, неприхованими. Війна. Потреба знімати реальність — тепер уже у стані гострої тривоги — стала імпульсом для «Стрічки часу». Катерина разом з оператором Олександром Рощиним подорожувала школами України — від Черкас до Бородянки — і слухала. Вдивлялася. Фіксувала. Камера залишалася осторонь, дозволяючи подіям розгортатися в ритмі життя. Саундтрек до фільму — експериментальний, камерний, майже без слів. У ньому — то дитячі вигуки, то плач, то запитання без відповідей. Усе, чим живуть сьогодні діти України.Фільм народжувався паралельно з новим життям самої режисерки. За день до світової прем’єри «Стрічки часу» в Берліні Катерина народила сина. Як вона сама каже, він прийшов у цей світ тоді, коли камери вже побачили тисячі інших українських дітей.«Стрічка часу» вже подорожує світом, але восени вона буде в українському прокаті. Ми ще встигнемо побачити її на великому екрані — і побачити себе, наш час, нашу силу в очах дітей, які живуть у країні війни, але не дають їй зупинити їхнє майбутнє. На основі матеріалу Vogue UA