Нам часто хочеться сказати “дайте більшу половину”, але потім або хтось, або ми самі себе виправляємо на “більшу частину”, адже половини — це ж нібито дві однакові частини одного цілого. Або ж сказати “розріж на три половини” — і тоді так само дістаємо за невігластво, бо ж можна ділити лише на три (або більше) частини.Проте прагматика мови і математична логіка — це дуже різні речі, і в побутовому спілкуванні нас цікавить перша, а не друга. Якщо ми скажемо “я беру більшу половину” — у цьому реченні буде імпліковано, що річ була розділена надвоє. З “більшою частиною” не очевидно, чи це більша частина з трьох, шести, десяти чи сорока.Якщо ж нам хочеться сказати, що щось ділиться на більше, ніж дві половини, то ми матимемо на увазі, що ці частини будуть рівні. Пиріг можна поділити на 6 половин, а можна на 6 частин. Тільки з “половинами” буде точно зрозуміло, що вони між собою однакові, частини ж можуть бути довільного розміру і пропорцій.Саме це люди, вочевидь, мають на увазі, коли кажуть “більша і менша половини” або “поділи на три половини”. І немає сенсу це виправляти, адже такий вжиток насправді спрощує комунікацію.А ви належите до тих, хто так говорить, чи до тих, хто це виправляє?