В одному коментарі нас запитали, що ж таке "красне письменство". Зізнаємось, профдеформація засліпила, і ми забули, що це не настільки поширений термін, як могло здаватися. Виправляємось!Це український переклад французького терміна belles-lettres, який з’явився орієнтовно у 17 столітті на позначення категорії творів, які призначені для естетичної насолоди і в яких художність є основним критерієм.Термін винайшли як літературний відповідник явищу beaux arts — красні мистецтва. Або, як багато хто їх знає — образотворчі.Спершу він включав усі літературні твори, які цінували за естетичні якості та оригінальність стилю: художню прозу, поезію, п’єси і навіть критичні тексти. Belles-lettres чітко відділяли від інших видів письма за мистецьким критерієм.З часом термін значно звузився і тепер не охоплює й близько того об’єму творів, що колись. Нині ми знаємо його нащадка — белетристику, що позначає легке чтиво.Тому термін “красне письменство” виконує роль глобальну і вживається в тому оригінальному сенсі.Погодьтесь, це зручно і красиво. Вам знайоме було це поняття?Якщо хочете дізнатися більше про антологію "Українські митці про красне письменство від Середньовіччя до модернізму" і про те, які сумніви точили середньовічних скрипторів, як ренесансні поети вміло поєднували давньогрецьких богів і Богородицю, або чому Леся Українка плакала через Івана Франка — приходьте у Дім Франка на презентацію!Розповідатиме упорядниця Ольга Петренко-Цеунова, модеруватиме літературознавець і поет Назар Федорак, буде невимовно!29 травня, 18:00Львів, вул. Івана Франка, 150