​​"Там, де живуть книжки" Віталія ДуленкаОцінка: ☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Анотація, назва та обкладинка мене дуже зацікавили, бо всюди книжки.Початок був доволі перспективний. Головна героїня — Надя, книжкова блогерка з каналом на 600+ підписників. Якось вона отримує книгу про себе. Спочатку вона приємно здивована такою увагою, але чим далі вона читає, тим більше розуміє, що по-перше, хтось багато про неї знає, а по-друге — її хочуть викрити через один нещасний випадок з дитинства."Хто, хто знає стільки про моє життя, хоч і не дуже точно, й навіщо він це зробив?" Книга читалася доволі легко, але що далі я просувалася сюжетом, то частіше починала спотикатися об різні речі.1. Описи заради описів, які сприймалися як шум між діями, а не додавали атмосфери чи ще якоїсь корисної інформації.Надя буцнула каштан.Блискучий коричневий камінчик пострибав асфальтованою доріжкою й з шурхотом зник у сухому листі. Підлетів здоровенний грак і дослідив його своїм довгим дзьобом, після чого образливо каркнув до Наді. Дівчина розвела руки, мовляв, вибачай, маємо, що маємо. Птах розправив крила й полетів низько над землею. 2. Щоденник однієї з героїнь зовсім не схожий на щоденник. Хто описує в щоденнику свою біографію? 🤔Підростуть дівчата — як вони одну кімнату ділитимуть? Хоча чи я не в тіснішому виросла? Шестеро дітей. Я найстарша. 3. Головна героїня з тривожністю показує просто вершину відваги — самостійно та швидко лізе в небезпеку (це звичайна поведінка для трилерів, але з тривожністю якось не в'яжеться).Ще було чимало дрібних моментів. Моє улюблене, це слово "навіть", яке з'являється в найнеочікуваніших місцях."Теж мені здобуток", — гірко подумала вона, дивлячись на Таню, в якої був чоловік, дитина й навіть свекруха і яка точно не мучилася питанням, що з нею не так. Тож у підсумку цікава ідея не змогла переважити стиль написання та кількість моментів, які вибивали мене з тексту.#відгук ✅🙋🏼‍♀️