Дивлюсь на це відео, а в голові одне питання: що буде, у випадку, якщо ця беха вирішить "роззутися" находу? Ну ось не витримає якийсь трак (це ж підарська БМП-3, судячи по гарматі, з відповідною всратою якістю всього), лопне палець, шарнір скаже "ква"...Я бачив як швидко злітають траки на різних поверхнях, як навіть на невеликий швидкості важку машину починає "крутити", а потім ми з іншими десантниками натягували ті сегментовані елементи ходової назад - було весело та цікаво. Але, якби під машиною хтось лежав, то весело б точно не було...Я бачу, що відео трошки прискорене, але, питання нафіга так ризикувати особовим складом в мене від цього не зникає. Також не виникає питання практичної необхідності такої ммм "вправи"? Навіть МІНІМАЛЬНОГО окопа ж немає, хоча б в "2 штика"... Вирішили просто так пацанів покласти та поїздити... Ще й посеред вулиці... Пишіть, що думаєте з цього приводу, може я чогось не розумію і тут є таємні сенси та знання?Згадалося як треба кидати кумулятивну ручну гранату РКГ-3 в умовний танк... Тільки хто і коли останній раз бачив ручний кумуль? Американський піхотинець
Продовження:Основні ознаки «Чапаївщини»1. Культ аматорства та заперечення класичної воєнної думкиАдепти «чапаївщини» позиціонують свою відсутність військової академічної бази як перевагу. Вони покривають своє невігластво тим, що нібито протиставляють «закостенілим кадровим військовим» свій «успішний досвід» (який самі ж і вигадали або гіперболізували). Замість того, щоб опановувати фундаментальні основи тактики, оперативного мистецтва та управління військами — ті принципи, які заклали Макіавеллі, Клаузевіц, Мольтке, Маккрістал, — вони хизуються тезою «ми акадємійов не кончалі», сприймаючи професійні знання як непотрібний бюрократичний тягар.2. Імітація досягнень через примітивізацію та «дитячі хвороби»Те, що для кадрового офіцера є елементарним невіглаством або порушенням логіки управління, носій «чапаївщини» зводить у ранг досягнення та нових бачень стратегії і тактики. Незнання Статутів та настанов компенсується вигадуванням власних «бачень», які часто суперечать здоровому глузду та правовим нормам. Вони «винаходять велосипед» та хворіють на «дитячі хвороби» становлення командира, якими професійні офіцери давно перехворіли, називаючи це реформою. 3. Кастовість та егоцентризм («Моя команда»)Одним із найяскравіших проявів цього явища є запровадження каст під виглядом «моя команда». Це супроводжується:• Запровадженням групових покарань;• Підміна об'єктивної оцінки виконання завдань в операції e-балами;• Приниженням ролі решти Збройних Сил України;• Витягуванням ресурсів на себе на шкоду іншим підрозділам;• Повною відсутністю компанійного мислення (здатність думати не про власний піар чи успіх, а про успіх всієї воєнної кампанії) тощо.Наслідки для ЗСУ та держави «Чапаївщина» є критично небезпечною, оскільки вона розмиває критерії професіоналізму, до якого далеко навіть тим, хто отримав повну військову освіту. Замість чіткої системи координат, де існують:• Професійні цінності;• Статут (і Закон України);• Бойовий наказ;• Командна робота всіх видів, родів військ та органів управління;• Особиста відповідальність;...ситуація занурюється в хаос суб'єктивних рішень невігласа. Таке невігластво неминуче призводить до втрат — якщо не його підрозділу, то сусіднього, до втрат територій, і створює прямий ризик втрати найголовнішого — Незалежності.
👑 5 Золотих правил закомплексованого командира: Як гарантувати вічну некомпетентність підлеглихВаша головна мета – щоб підлеглий не був розумніший за Вас, а для цього треба щоб підлеглі вас боялися, боялися проявити ініціативу і чекали лише вашої команди, тоді вам потрібен не просто їх страх, а й гарантована некомпетентність на всіх ланках.Це — перевірена часом, безвідмовна методика, що гарантує: ніяких сюрпризів, ніяких самостійних рішень, тільки тотальна слухняність, заснована на рабській покірності, а також постійний резерв цапів відбувайлів!🎯 Ідеальний рецепт токсичного керівництва:• Карай за будь-яку провину. Навіть якщо це вплив непереборних обставин. Чим менша помилка, тим сильніший має бути удар. Ніякого лідерства підлеглих! Лідер має бути лише один: насаджуй підлеглим перманентне відчуття провини.• Задій універсальний інструмент – "Розслідування": Призначай розслідування завжди. І пам'ятай: ти завжди знайдеш крайнього. Розслідування – це не пошук істини, а пошук винуватого. Всіляко уникай Аналізу проведених дій - критика це нові комплекси!• Не гай часу на пояснення. Карай тільки заочно, в наказі. Підлеглі не повинні встигнути розповісти, що відбувалося насправді. Особиста розмова з підлеглим перед накладенням стягнення - це посилення комплексів твоєї неповносправності. Раптом підлиглий виявиться правим?! Категорично не допускай бесід попри вимоги статуту! • Не вислуховуй нікого і не змінюй рішення: Начальник завжди правий і крапка. Постійно доказуй собі і підлеглим, що ти начальник. Інакше всі побачать, що без погонів ти нуль. Не думай про майбутнє, сподівайся на те, що після звільнення тебе забудуть.• Головне – жодних досвідчених кадрів! Якщо ти хочеш, щоб було за що карати, не давай командирам набути досвіду на посаді. Це критично! Знімай з посади через місяць або навіть через тиждень після прийняття підлеглим посади! Інакше, коли вони набудуть досвіду в цій посаді, у тебе не буде за що їх покарати. Постійна плинність кадрів – це гарантія, що помилки будуть робитись на регулярній основі.❌ Очікуваний результат: Ти отримаєш "свою команду" слухняних нукерів, яка ідеально виконує лише те, що наказано, і повністю безпорадна, коли потрібно діяти. Натомість ти будеш мати нескінченний запас винних для пояснення причин провалів і заспокоєння своїх комплексів.
АНТИУРОК: Чому генерали мовчать, поки піхотинець тягне за десятьох?«Лідерство» у високих кабінетах — це мистецтво не засмучувати начальство. Поліція та ДБР самоусунулися, вважають, що СЗЧ не їх проблема. Вони не шукають, не ловлять і не карають. Депутати створюють для СЗЧ «лакшері» умови: «Втік? Ну нічого, ми пробачимо. Ще втік? No problem!». Інформаційна політика суцільний піар, а не комунікації з суспільством.Комбат сам на сам із порожнім штатом — у нього тріщить фронт. Він не встигає побачити «бійця»: той прибув і одразу в СЗЧ.Весь тягар на добросовісних. Вони «цапи відбувайли» за всю непрацюючу правоохоронну систему. Вони вигорають, хворіють і гинуть просто від виснаження, перекриваючи дірки в обороні. Вище командування, замість того щоб вимагати, зайняло позицію страуса.Коли комбата ніхто не чує, а генерали бояться зіпсувати настрій політикам — загроза знищення країни є реальною не лише для тих, хто в окопі, а й для тих, хто в теплі. Але чи розуміють "лідери", що коли дійде до нуля — буде пізно?
ПСЕВДОЛІДЕРСТВО ФК «Е-бали». Чому наша «зіркові форварди» не дивляться на таблоУявіть собі футбольний матч. Ваша команда в обороні, по воротах луплять з усіх калібрів, захисники (піхота) випльовують легені від хімічних атак, горять у вирвах Сонцепьоків, тобто кладуть голови під бутсами суперника і вже ледве стоять на ногах.А що роблять ваші «зіркові форварди» — наші доблесні окремі (від спільних завдань) батальйони Сил безпілотних систем?А вони стоять біля чужого кутового прапорця, поправляють зачіску і чекають, поки м’яч сам до них прилетить, щоб зробити красивий фінт «бісіклетою». Їм не цікава чорнова робота. Їм не цікаво, що воротаря (опорник) розстрілює ворожа арта, а захисників «розбирають» чужі дрони.У них своя гра. Вони ганяються за «є-балами».Їм треба красивий відосік, як вони спалили «буханку» з тушонкою. Бо це збере лайки, це «героїчно», це можна продати як перемогу. А те, що попереду піхоту рівняють із землею, бо «еліта» не захотіла витрачати дрон на контрбатарейну розвідку чи полювання на ворожих пілотів (нудно ж, і контенту не знімеш) — це проблеми індіанців.Це не combined arms, це якийсь цирк дю Солей.Як це виглядає на практиці:Позиція: «Ми — боги війни, ми працюємо з VIP-ложі». Піхота в багнюці, а «технологічні сили» в теплі рекламують «війну майбутнього».Трансфери: Кращі люди тікають з піхоти в БПЛА, бо там «безпечніше і модніше». Результат? Оборона дірява, тримати позиції нікому, зато у нас черга з бажаючих політати на Мавіку і запостити сторіз.Тактика: Нульовий operational mindset. Замість того, щоб працювати на команду і давити вогневі засоби ворога, вони працюють на свій особистий бренд.Це як форвард, який забив один ефектний гол п’ятою в карколомному стрибку при рахунку 1:7 на користь суперника і біжить до камер та селфитись з вболівальниками, поки команду добивають.Висновок: Якщо «небесна канцелярія» не зрозуміє, що вони — частина загального "живого організму", а не окрема каста блогерів-мілітаристів, піхота продовжить платити кров’ю за їхній дешевий популізм і піар.Може, досить грати на особисту статистику і час почати грати на рахунок на табло? Бо коли стадіон згорить, ваші красиві голи нікому не будуть потрібні.
ВІЙНА КУЛЬТУР👍 Культура гідності та честі (українська/західна модель):Комбат урочисто вручає шеврон "За особливі заслуги": Він розуміє, що шеврон – це не просто шматок тканини. Це символ.За що: Він дається "за мужність і лідерство, проявлені в боях". Це означає, що його треба заслужити кров'ю, потом, розумом або відвагою.Процес: Вручення – це акт поваги. Це публічне визнання індивідуального внеску бійця. Командир тисне руку, обіймає, дивиться в очі, говорить кілька слів, вручає відповідний наказ в рамці. Це мотивує, бо показує: "Тебе бачать. Твої дії мають значення".👎 Культура знецінення і приниження (російська/"совкова" модель):Комбат роздає шеврони з ударом в груди.За що: Він дається всім. Це миттєво знецінює шеврон. Якщо він є у всіх, він не означає нічого. Він втрачає свою функцію як відзнака.Процес: Вбиваючи ударом в груди – це традиція "краповЫх беретов, що поєднує в собі зневагу, зверхність і прихований заклик до рабської покори. Це класична "дідівщина", замаскована під традицію.
Два обличчя лідерства: уроки телемедицини на фронтіВажке поранення, евакуація неможлива. Воїн потребує консультації спеціаліста, час іде на хвилини.✅ Лідерство як діяКомбат не став чекати інструкцій згори. Попри спротив, через Starlink налагодив прямий відеозв'язок. Хірург зміг у реальному часі побачити рану, дати чіткі вказівки та скоригувати дії на місці. Життя було врятовано.Урок: Справжнє лідерство — це не чекати наказів, а бачити проблему, брати відповідальність і впроваджувати рішення тут і зараз.❌ Відсутність лідерства як системаІінша реальність, яка, на жаль, є досі. Телемедицина так і не стала офіційним, масштабованим протоколом у військах.І в такій самій ситуації комбат, начмед змушені не дзвонити на офіційну лінію підтримки (бо її немає), а просити про допомогу, покладаючись на особисті зв'язки, а не на чіткий алгоритм.Ознака відсутності лідерства: Коли життєво важлива ініціатива залишається на рівні особистих подвигів, а система не здатна (або не хоче) зробити її доступною для всіх.
Урок відсутності лідерства: ПСЕВДОЕКСПЕРТИНа відео персона, яка ховає очі, розповідає явну брехню, що тіла наших побратимів "забороняють виносити, бо за них нараховується заробітна плата, яку розподіляє (між собою) комбриг". Якщо цей "викривач" знає факти, що хтось отримав зарплатню за загиблого з його карточки, то чому не подав заяву в ДБР? Та тому, що ніяких фактів не знає, а вдристує в ефір "гарячі новини солдатського радіо". Але урок в тому, що якщо командири попри заборони не будуть комунікувати, то такі персонажі (зазвичай ухилянти і СЗЧшники), які шукають відмазки, і далі будуть формувати негативний імідж командирів, заснований на вигадках. Це і відсутність лідерства комунікаційних структур, які не організовують ефіри з реальними носіями правдивої інформації. Тому телевізійники заповнюють ці ефіри тим непотребом, кого знайдуть в тилу. Лідерство це не примха, не теоретичне знання, це проявлена здатність вести за собою до дуже важливої мети - Перемоги над тими, хто хоче знищити нас і наші родини.
Ланцюг міцний настільки, наскільки міцна найслабша ланка - кажуть британці. Погані командири - це найслабша ланка в нашій армії. Це як інфекція, яка роз'їдає армію зсередини і руйнує бойовий дух. Військові говорять про неї - але приватно, щоб не виставляти хворобу напоказ.Це про некомпетентних командирів і самовпевнених самодурів, про командирів, які беруть гроші, б'ють, мстяться. Про тих, які віддають "накази 200", аби позбутися підлеглих, які відстоюють власну думку. Це про юристів, фінансистів та офіцерів штабу, які опиняються в окопах на віддалених та наполовину оточених позиціях.Пам'ятаєте, ми нещодавно шукали військовослужбовців, які могли б розповісти про поганих командирів? Таких людей знайшлося дуже багато. Їхні історії обурюють, лякають і доводять до відчаю.Ми перевірили історії, які нам розповіли. Але з міркувань безпеки викладаємо анонімно, аби нікому не зашкодити - за винятком тих випадків, коли військові попросили нас оприлюднити їхні імена. Ми також пошукали точки зору авторитетних військовослужбовців, а потім і самі поміркували над тим, як це змінити. Читайте в нашому незручному, але чесному матеріалі
ЗВЕРНЕННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ 80 БРИГАДИ ДШВСлава Україні!Пане Верховний Головнокомандувачу ЗСУ - Президенте України, Головнокомандувачу ЗСУ, Командувачу Десантно-штурмових військ!Ми – командири десантно-штурмових батальйонів та дивізіонів 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Ми – воїни, які першими дали бій ворогу на Донбасі 10 років тому. Боронили Донецький та Луганський аеропорти. Ми зупинили ворога у Вознесенську, топили росіян під Білогорівкою. Брали участь в контрнаступі на Харківщині, тримали місто Бахмут та звільнили Кліщіївку. Ми ніколи не давали задню та виконували сумлінно бойові завдання. Але, нажаль, настав час коли ми вимушені вийти в публічну площину.Нашу бригаду очолює професійний військовий, офіцер-десантник, полковник Ішкулов Еміль Шамільович, який пройшов всі командирські ланки – від командира розвідувального взводу до бойової бригади. Він знає, що таке вести людей за собою, в тому числі і в тил ворога. Знає, що таке ворожий полон, він нагороджений численними державними та відомчими нагородами серед яких Народний Герой та орден Богдана Хмельницького трьох ступенів.Це командир, який детально планує всі операції. Адже для нього на першому місці – життя кожного з нас. Це професійний військовий, який розуміє сучасне поле бою та адекватно реагує на виклики російсько-української війни. Ми не розуміємо ЧОМУ командири, які користуються беззаперечним авторитетом серед особового складу, які мають звитяжний бойовий шлях та досвід великої війни – не угодні для вищого керівництва ЗСУ, адже не бояться озвучувати проблемні питання та доповідати реальний стан справ, не займаються замилюванням очей та не кладуть бездумно людей на шляху до чергових погонів та орденів. Вимагаємо залишити на посаді командира 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади – полковника Ішкулова Еміля Шамільовича під керівництвом якого й надалі готові виконувати бойові завдання, звільняти українську землю від російської нечисті. Ми підтримуємо полковника Ішкулова.Слава Десантно-Штурмовим військам! Завжди перші!
TGLIST.COM.UA
