УкрРайт | ゜ﾟ･*☆ㅤМіста й потяги – зустрічі незнайомців. А здаються вони такими рі...

*:.｡. .｡.:*･゜ﾟ･*☆ㅤМіста й потяги – зустрічі незнайомців. А здаються вони такими рідними, що навіть дивно. Залізничні шляхи металевим плетивом огортають країну, ведуть до нових неосяжних міст. Залізничні шляхи стають безмежними мостами поміж чужих людей. Залізничні шляхи з'єднують душі на вокзалах під час пересадки, просто у вагонах серед шаленої погоні, при вході до станції метро.ㅤ«Вокзальна». Довгий спуск униз. Запах сирості та протяги край колій.ㅤМіста й потяги. Вагони, що мчать десь край центру по коліях і мчать під землею. Вагони, що здаються нестерпно тісними в час пік. Вагони, що їхній стукіт дверей неможливо забути.А все відбувається десь у вузлах і на самих шнурівках між містами.ㅤМіста. Кожне з них живе власним темпом, починаючи від помірної метушні в СМТ і закінчуючи повним рейвахом десь у центрах мільйонників. І кожне місто співає та бубонить, а вночі ‒ шепоче колискові. І навіть серед бетонних джунглів, старої бруківки та купи кав’ярень вони досі тримають у кожному своєму камінці історії століть, запрошуючи охочих до прогулянки минулим. Кожне місто має свій особливий запах, у кожному місті ‒ власне повітря. Нехай інколи й сповнене вихлопними газами, але для багатьох воно в біса рідне.ㅤУ бабусі пахне розпашілим ґрунтом край річки, явором і серпневою антонівкою. Удома пахне вогкістю метро та розчинною кавою посеред стін панельки. Удома пахне по-своєму, по-особливому затишно. Удома пахне Києвом, що інколи тепер здається недосяжним.ㅤА чи можна покохати місто? Те саме місто, що розлилося яскравими плямами на підкірці мозку. І тепер точно ці спогади ну ніяк не видереш із власних думок, кожного вечора повертаючись до них. Кожного вечора мріючи про обійми дому. Усе те саме місто, що пахне каштанами.ㅤА чи можна кохати місто, що дає тільки більше наснаги жити далі? Місто, що сповнене людського галасу, дитячого сміху й гуркоту автівок на трасі. Там, де на головній вулиці та в спальних районах кава ‒ найсмачніша, а цукерки, іноді, занадто тверді. Там, де вечірні прогулянки були теплішими за літнє сонце. Там, де завжди було й буде тільки найкраще з деяким присмаком солоних сліз.ㅤДе пахло розпеченим асфальтом та зеленню в парку. Де відомі місця збору скейтерів, де в парку КПІ можна помітити ролерів серед натовпу студентів.ㅤМісто, де на Оболонській набережній варто побувати тільки раз, щоби знову захотіти туди повернутися.ㅤТож, чи можна покохати місто? Так, однозначно. Без жодних сумнівів можна щиро покохати ти місця, де промайнули найбільш яскраві моменти, що нерухомо застигли на світлинах.ㅤЧи можна кохати місто?ㅤА як же тебе не кохати, Києве мій!*:.｡. .｡.:*･゜ﾟ･*☆