Наша біда в тому, що ЖОДНА влада не міняла,НЕ хотіла міняти систему. Але владу обирають люди. Частина людей пішла воювати,частина допомагати,а решта,і їх більшість -- жило тіло срало їло. Навіть якщо це комусь не подобається,це правда. Біди буде більше. Початок був не в 22,і не в 14-му. Набагато раніше. Люди жили,давали хабарі, інші люди брали їх,люди в верховній раді голосували за шалені бюджети для внутрішніх силовиків і майже нічого не давали на армію. Люди у ВРУ завжди піднімали зарплати собі,і по 3-500 гривень додавали пенсіонерам. Люди на кордоні не завжди пропускали людей без ніг,але завжди пропускали за гроші. Я вас заїпу прикладами і фактами. Але це нічого НЕ змінить. Нам би зараз вистояти. Я не знаю як. Я не є представником влади,я не військова,я крихітний волонтер з маленького містечка,громадянка,яка платить податки і я маю право на життя,на власну думку,на захист,на справедливість. А пам'ятаєте скільки я постів писала про повагу, особливо до військових? Я ж не просто так їх писала. Я вмію складати три і два. А ще я так само боюся,як люди на дивані,в окопі, кругом. Трохи сумбурно. Бо дуже болить. Вибачте.