Channel Історії українських козаків. - @ukrkozaki - №8698
цей деньКоліівщина, повстання проти терору.🔥⚔️💪Про ті дні я чув не раз від людей, що ходили тоді по Поділлю й Волині — і говорили вони не як про звичайний бунт, а як про щось більше, ніби земля сама піднялася проти тих, хто на ній давно вже почувався паном. 14 квітня 1768 року почалося те, що згодом назвуть Коліївщиною, але тоді ніхто не давав цьому назви — просто пішли в степ, у ліси, в міста, бо далі терпіти вже не було сили.На чолі стояв Максим Залізняк — запорожець, людина не з паперу, а з пороху і дороги. Кажуть, що він прийшов із Січі не сам, а з думкою, що час настав. До нього швидко пристали інші — серед них Іван Гонта, сотник уманський, який спершу служив тим, проти кого згодом піднявся. Були й інші ватажки — Бурка, Шило, Журба — кожен зі своїм загоном, але всі з однією причиною.Причини ті не були нові. Утиски православних, панщина, знущання над людьми, обмеження козацьких прав — усе це накопичувалося роками. І коли це прорвалося, то вже не зупинити було ні наказами, ні обіцянками. Гайдамацькі загони росли швидко. До них ішли не тільки місцеві — приходили люди із Запорозької Січі, з Лівобережжя, зі Слобожанщини. Не всі були досвідченими воїнами, але всі були злі й рішучі.Рух цей ішов хвилею. Села підтримували повстанців, міста відкривали ворота або бралися штурмом. Найгучнішою стала Умань — коли Гонта перейшов на бік повстанців, місто впало швидко. І тоді вже стало ясно: це не просто бунт, це щось, що за розмахом справді нагадує війну часів Богдан Хмельницький. Але без єдиного центру, без чіткої державної програми — більше як вибух, ніж як продумана кампанія.І в тому була сила — і слабкість одночасно. Бо коли люди піднімаються масово, їх важко зупинити, але ще важче спрямувати. Повстання швидко охопило великі території, але так само швидко почало втрачати лад. Не було єдиного керівництва, не було чіткої системи управління, не було зовнішньої підтримки, яка б утримала це все разом.А вороги довго не думали. Річ Посполита кинула війська, а згодом і російська імперія, яка спершу ніби дивилася осторонь, теж втрутилася. І тут почалося те, що часто буває з такими повстаннями: ті, хто ще вчора здавалися союзниками, раптом стають каральною силою. Залізняка схопили, Гонту стратили жорстоко, повстання придушили.Але пам’ять залишилася не про поразку, а про силу цього вибуху. Бо Коліївщина показала: коли тиск доходить до межі, люди перестають боятися. І тоді навіть без чіткої державної структури вони можуть піднятися так, що це струсить цілий край.Якщо дивитися з сьогоднішнього дня, то тут є знайома річ. У сучасній війні росії проти України теж видно, що головне — це не тільки армія як структура, а й готовність людей ставати до спротиву. У XVIII столітті ця енергія вилилася в повстання, яке не змогло оформитися в державу. У XXI столітті Україна вже має державу — і саме тому ця енергія не розсипається, а працює разом.Поділися постом та не забуть про👍
181
26-04-14 12:10