❕ Україна готує план оборони на випадок, якщо гарантії Заходу не спрацюють — POLITICOУкраїна побоюється, що у разі мирної угоди не зможе реально покластися на гарантії безпеки союзників, тому готує «план Б» — стати настільки сильною, щоб Росія не наважилася на повторний напад.Які елементи стримування бачить Україна, щоб стати «сталевим дикобразом»?▶️ Велика армія.У переговорах Україна наполягає на збереженні війська чисельністю до 800 тисяч у мирний час. Проблема — колосальна вартість і потреба в реформі: організація, підготовка, мотивація та зарплати.Міністр оборони Михайло Федоров, як наводить POLITICO, говорить про масштабну цифровізацію і реформи, а також про необхідність викорінити брехню й корупцію та змінити культуру управління. Військові й аналітики наголошують на потребі якіснішої підготовки рекрутів та сильнішої школи офіцерів і сержантів, щоб зменшити проблеми з дисципліною й самовільним залишенням частин.▶️ Дрони як основа стримування.Україна вважає, що значну частину втрат РФ завдають саме дрони, і цю перевагу потрібно нарощувати. У статті згадується, що у 2025 році Міноборони контрактувало 4,5 млн FPV-дронів і витратило на «дронові» закупівлі понад 110 млрд грн — утричі більше, ніж роком раніше. Головний виклик тепер — стабільність серійного виробництва та контроль якості.▶️ Далекобійні ракети та власні розробки.Україна розвиває ракетні програми, щоб у разі нового нападу мати можливість завдавати ударів по критично важливих цілях у глибині РФ (НПЗ, інфраструктура, військові об’єкти). У матеріалі згадується, що деякі гучні виробничі обіцянки окремих компаній не були виконані, але паралельно Україна має інші крилаті ракети та далекобійні дрони, а також працює з Великою Британією над тактичною балістичною ракетою.▶️ Стійка оборонна промисловість і гроші.Керівник ради оборонної промисловості Ігор Федірко наголошує, що гарантія безпеки — це насамперед стійкість виробництва (передбачуваний випуск упродовж тривалого часу під тиском), а не «разові прориви». За наведеними в статті оцінками, українські компанії могли виробити продукції приблизно на $35 млрд, але держава змогла законтрактувати лише близько $12 млрд — через що значна частина потужностей залишалася недовантаженою. Потрібні довгі контракти, прогнозоване фінансування, захист виробництв, автоматизація і власна база випробувань.Щодо ролі ЄС і можливих міжнародних гарантій, POLITICO пише, що європейські інструменти на кшталт програми SAFE (кредити на зброю) відкриті для українських виробників, а також згадується перспектива великого кредитного пакета, значну частину якого планують спрямувати на оборону. Окремо обговорюються юридично зобов’язальні угоди зі США та європейськими державами і потенційна присутність «коаліції охочих», але в Києві ці механізми радше бачать як доповнення, а не заміну власної сили.📲 Підпишись на Укрінформ | Facebook | X | YouTube