Лондон. Колись — символ британської культури, футбольного хуліганства, панку, скінхедів і держави, яка століттями формувала світову політику.На сьогоднішній день дедалі більше людей дивляться на нього і ставлять незручне питання: чи залишився він британським?За переписом 2021 року, частка White British у Лондоні становить 36,8%. За десять років в Англії та Уельсі вона знизилася з 80,5% до 74,4%. Це вже давно не дискусія про те, чи існує масова міграція.Сьогодні місто стало символом іншого процесу — масштабної демографічної трансформації, а якщо казати прямо, то експансії трудовими мігрантами цілої цивілізації. Фактично - це повільна окупація.Де закінчується міграція і починається незворотна зміна країни? Європа десятиліттями будувала міграційну політику під гаслами гуманізму та мультикультуралізму.Ліберальний політичний клас називає це «демографічними змінами». Але ми повинні називати речі своїми іменами — це культурна експансія. Вони поступово витісняють історичну більшість із простору, який вона створювала століттями. Це перші кроки до геноциду білої цивілізації.Найбільший парадокс у тому, що про це майже неможливо говорити відкрито. Варто поставити питання про наслідки міграційної політики — і тебе миттєво запишуть у «ксенофоби» або «расисти».Але статистику не скасуєш ярликами. Якщо хочеш зробити геноцид непомітним, то розтягни його на на 50-100 років, тоді світ не побачить, як зникла ціла культура. Приблизно так США вчинили з індіанцями. Не думали про це? Можна сперечатися про терміни.Для одних це — мультикультуралізм.Для інших — культурна експансія та геноцид. Але заперечувати масштаби змін уже неможливо.Питання тепер не в тому, чи потрібно вести дискусію.Питання в тому, чи вистачить Європі політичної волі зупинити процеси, які дедалі більше громадян вважають загрозою для своєї культурної та національної ідентичності. Ми вважаємо, що настав час суспільству діяти самостійно та захищати власні національні інтереси, якщо вони хочуть вижити, як нація.CONTRAS