Чому людям із розладом харчової поведінки (РХП) не можна доїдати за дітьми- навіть «трошки» чи «аби не викидати».1.Це неусвідомлене (інтуїтивно не обґрунтоване) споживання їжі:Доїдання відбувається не через голод, а через автоматизм: «бо шкода», «бо залишилось», а не тому, що тіло просить. Це формує харчування з провиною і без контакту з тілом, що суперечить принципам одужання.1.Доїдання- це мікро-порушення кордонів:Із РХП часто йде відчуття втрати контролю. Якщо людина прагне навчитися поважати себе й свої потреби, то важливо не ставити себе в позицію «смітника» для залишків». Їжа, що залишилась, не «обов’язок» дорослого. Вона не має стати частиною твого раціону, якщо ти не голодна.3. Це може стати тригером компульсивного переїданняНевинне доїдання шматочка легко перетворюється на:«Ну я вже почала… Тепер з’їм і печиво. І ще одне. Все одно зірвалась…»Це запускає старі петлі самоосуду, переїдання і спроб «компенсувати» потім.4. Воно стирає ясність у харчових звичкахУ фазі відновлення важливо будувати структуроване, регулярне харчування, а не «дрібні перекуси між справами». Доїдання - це хаос. Воно руйнує відчуття безпеки й передбачуваності в харчуванні.5. Це часто прикрите самопокаранняПідсвідомо люди з РХП іноді обирають не повноцінний прийом їжі, а «випадкове доїдання», бо «це не рахувалось» або «я того не вартую». Але це лише ще один спосіб утриматись у розладі.У здоровому харчуванні є місце для залишків, але з повагою до себе: • або ти зберігаєш їжу на потім і робиш повноцінну порцію • або викидаєш- і це не трагедія❗️ • або доїдаєш, якщо справді хочеш і відчуваєш голод, знову ж таки формуючи нормальну порцію