Ви, мабуть, вже читали про дзвінок Макрона Лукашенку? Зараз спробуємо пояснити, що це взагалі було.Лукашенко зараз балансує між страхом перед Путіним та страхом перед повною ізоляцією Заходом. Він не хоче для Білорусі сценарію КНДР — повністю закритої токсичної держави без економіки та майбутнього. І водночас чудово розуміє, що для Європи він усе ще виглядає як «опція» через яку можна хоча б частково стримувати російські плани.Саме тому Макрон і дзвонить Лукашенку.Суть розмови була проста:«Не влазь у війну напряму, не відкривай новий фронт — і в тебе залишиться вікно для контактів із Заходом».А у відповідь Лукашенко фактично продає старий товар:«Поки я тут — Білорусь ще не стала повністю російським військовим округом», що вже за фактом давно відбулося.Проблема лише в тому, що після 2020 року його залежність від кремля стала однозначною. Фінанси, силовики, політичне виживання, безпека режиму — усе зав’язано на Москву. І якщо в кремлі вирішать підвищити ставки, можливостей сказати «ні» у Лукашенка не буде.Тому весь цей діалог — це тимчасовий торг і спроба виграти час.А головна проблема підходу Макрона в тому, що він намагається домовлятися не з центром ухвалення рішень, а з його залежним виконавцем.Тобто Макрон зараз говорить із собакою, а не з її господарем. Така собі перспектива.