UKRAINIAN MILITANT | Генерал Залужний, сказав, що його обшукувала СБУ, що він телефонував Є...

Генерал Залужний, сказав, що його обшукувала СБУ, що він телефонував Єрмаку та Василю Васильовичу, намагаючись з’ясувати, що відбувається. Історії гучні, дивні, але нам невiдомi, бо є речі значно серйозніші, якi нам вiдомi.Публічна критика щодо контрнаступу, у якiй аргумент звучить так - не дали достатньо техніки, не дали достатньо сил, не дали реалізувати задум. Йдеться про контр-наступ на Запорізькому напрямку у 2023 році.Лишився перелiк питань, на які Генерал Залужний не надав відповіді. А мав би.Хто ухвалив оперативну концепцію прориву саме в такий спосіб? Хто визначив напрям головного удару? Хто затвердив темп і форму застосування сил? Яка була оцінка готовності оборони противника? Хто санкціонував рух колон через неподавлені мінні поля? Хто ніс відповідальність за всю операцію? Прорив підготовленої, глибоко ешелонованої оборони, пане Генерале, це не питання лише кількості техніки. Це питання інженерної розвідки, розмінування, придушення артилерії противника, контрбатарейна боротьба, взаємодії родів військ у режимі бойових з'єднань, створення локальної переваги сил у точці прориву, маси резервів для розвитку успіху, безперервного логiстичного постачання i темпу. Так жеж вчать в Британії? Або може десь iнакше працюе вiйна?Якщо війська масово зупиняються, пiдриваючись на мінних полях під щільним вогнем ворога, це означає, щось iнше.Але ми мусимо визнавати заслуги, про якi говорили вище. Під його командуванням Збройні сили України зупинили наступ на Києві, провели блискавичну операцію у Харкові, змусили противника залишити Херсон. Це масштабні військові досягнення. Вони реальні i вони історичні. Вони вартують визнання!А далі.... кадрове рішення. У лютому 2024 року звільнення, а головнокомандувачем став Сирський рішенням Президента Зеленського.І ось тут виникає питання про сам вибір. Після усунення з посади Генерал Залужний не залишився в армії. Вiн також не залишився на фронті, не залишився поруч із бойовими побратимами. Не залишився навiть в системі військового планування.Він перейшов у дипломатію. А потім, почалась публічна філософія про характер сучасної війни, критика того, що не дали працювати так, як він хотів. Здаеться, Головнокомандувач відповідає не лише за перемоги, а й за спосіб, яким воюють його війська. Сьогодні, наприклад дипломатична служба, публічні звернення, фотосесії для Vogue. Можливо, завтра буде нова місія, наприклад, у Гватемалі.Але ключові питання залишаються без відповіді.Хто ж спланував прорив через мінні поля ешелонованої оборони противника?Хто віддав наказ рухатися вперед за цих умов?Хто відповідає за операцію, результат якої відомий усім?Дивно, коли бойовий Генерал, який командував під час найважчих боїв війни, опиняється на дипломатичній посаді, записує відео з бігової доріжки в Лондоні, стискає кулак і говорить «переможемо», то виникає запитання, кому адресовані ці слова? Тим, хто досі на передовій? Тим, хто штурмує посадки, мінні поля й укріплення? Тим, хто не зміг піти?Iсторія воєн пам’ятає перемоги.Але вона ще завжди пам’ятає ціну рішень, пане Генерале.