Login Sign Up
Advert
Your ad spot
Reserve this exclusive slot for the selected period.
Buy advertising →
Telegram community logo - Перехресні стежки
Added 14 Jul 2024

Перехресні стежки

@ukrainian_art_crossroads
Art
Number of subscribers: 9 203
Photos: 3,820
Videos: 133
Links: 2,180
Description:
"...доведеться читати вірші, хлоп'ята…" Побажання та пропозиції адміну https://t.me/rafa_lovych
Source

Перехресні стежки | Та що насправді означає існування? Чи повинно щось обов’язково мати ма...

Telegram community logo - Перехресні стежки Перехресні стежки @ukrainian_art_crossroads
2 200 Views/Reach 2024-10-26 07:03 Message №2116
«Та що насправді означає існування? Чи повинно щось обов’язково мати матеріальну форму, або ж достатньо осісти в чиїхось думках? У такому разі, чи існує все, що вигадує наша уява?» Микита Кіляров, зі збірки «Нічний сеанс», 2024 (оповідання «Між кошмарами блукач», 2021)Я ніколи раніше не читав горор, моя думка не є експертною, але мені сподобалися майже всі оповідання. Виявилося, що горор — це не комікс з потворами, як це часом уявляється людям, не знайомим з жанром (наприклад, мені). 😎🥇Найстрашніші потвори на цій планеті — це, звісно, люди, і мене найбільше вразили оповідання, у яких різні пропорції надприродного взаємодіють з реальністю, відтіняють її, не претендуючи на головні ролі: 👻 «Колискова за стіною» Дмитра Деревянка (все просто ідеально, читається на одному диханні, тричі ходив перевіряти чи закриті двері);👻«Пацюк» Олексія Жупанського (видатний метафоричний твір — очевидність натків з одного боку і простір для інтерпретації з іншого. Можу обговорювати годинами);👻 «Між кошмарами блукач» Микити Кілярова (дуже сподобалась композиція, сетінг та завершення);👻 «Auger» Андрія Лозінського (шикарний сюжет, шикарне виконання, живі герої);👻 До цього топу додам також оповідання «Ближче всіх до полюса» Макса Кідрука, у якому немає надприродного, але пульс прискорюється від сюжету. 🏆 Найестетичніше оповідання — це «Інтер’єрні ляльки Естер» Євгенії Кужавської, а «Допоки морок не поглинув його» Павла Дерев’янка має шикарну приховану ідею та майстерну самоіронію, яку, як мені здається, недооцінюють, «Зоя» Нати Гриценко заслуговує окремого компліменту. 🫣 Оповідання Оксани Ковальчук, Світлани Тараторіної та Володимира Кузнєцова для мене були занадто складними, я не впорався (на відміну від авторів). 🤷‍♂️ Решта сподобалась менше, але, до речі, у знавців жанру майже все навпаки, тому — збірці безперечний залік: вона різноманітна, різнорівнева, але при цьому цільна і дуже гарна! #раджу_почитати як знавцям жанру, так і неофітам, таким, як я. Ідеальна розвага для сезону дощів та туманів!Тег #нічнийсеанс веде до попередніх дописів про збірку.