Заощаджуючи пильно свою готівку, дівчина брала тепер на обід день першу, день другу страву в своїй їдальні. А по обіді читала, звичайно, читала! Якби бібліотека видавала абонентові необмежену кількість книжок щодня, дівчина могла б спожити за вечір три й чотири романи. Але мала щодня тільки один, а ще до одної бібліотеки записатись не дозволяли їй кошти. Тож читала вона навмисне повільно, щоб заповнити вечір, іноді перечитувала ще раз усе спочатку або окремі, найбільш вподобані місця.✍️📚 Валер’ян Підмогильний «Невеличка драма», 1930 Життя до епохи ґаджетів сприяло читанню, що й не кажи! Часом беру в руки «Невеличку драму», відкриваю на будь-якій сторінці, і просто читаю пару абзаців для кайфу. Шедевр є шедевр. ♥️👩‍🎨🎨 Юрій Єгоров «Портрет», 1987І в той самий час, дивовижно, що художники у всі часи не так вже й активно малювали читаючих людей. Часом думаю про це: здавалося б, ідеальна натура — людина, що читає в інтер’єрі, або на пленері. Але такого ще пошукати. Виходить, що у часи, коли читання було ключовим видом розваги, воно одночасно не було культовим, це була звичайна побутова сцена. Тільки цим можу пояснити, а ви? 🤔