В неї червона ниточка на зап'ясті,
блиск для губ на смак як сухе вино
і стільки дрібниць в кишенях, і всі на щастя.
Якщо вночі вікно залишити навстіж –
вересень прийде і всядеться в це вікно.

Якщо вночі залипати надовго з другом,
якщо писати пальцем ім'я на склі
і витирати, спадає якась напруга.
Ранок виходить добрий, і дуже круглий
відбиток чашки лишається на столі.

Якщо скінчились сливи – почнуться груші,
інший сезон нові принесе дива.
Якщо вікно залишити – вітер ворушить
мокре волосся, і небо кольору мушель,
і ніби приплив в дворі шелестить трава.

✍️📚 Катерина Бабкіна, 2017

Я дочекався дня, коли у вас є достатньо внутрішнього спокою, щоб згадати цей прекрасний вірш Катерини Бабкіної і отримати всю належну насолоду. Відчуйте!

👩‍🎨🎨 Василь Хмелюк «Жінка в блакитному», 1940-і

Хмелюк — імпресіоніст, учасник визвольних змагань, живопису навчався у Кракові й Празі, тож ви можете побачити, що його стиль дуже європейський, тут вплив українських шкіл взагалі відсутній. З 1928 року він жив повноцінним мистецьким життям у Парижі (а це йому було всього 25 років), а у 1932 році мав там персональну виставку. Думаю, нам потрібно більше Хмелюка на цьому каналі. У коментарях буде декілька фірмових натюрмортів.

👇