«Як тяжко, виявляється, емпатично зрозуміти чуже щастя. Тяжче, ніж чужий біль. Можливо, біль у нас усіх більш схожий». Артем Чапай «Т-щастя», 2026Розмиття межі між реальністю і метафорою — один з моїх улюблених прийомів. Артем Чапай йде навіть трохи далі, він чіпляє нас на гачок цими своїми «людоловами», аби потім ми отримали урок. Ні, нотацій тут не буде, але всі все зрозуміють. 🪆 Маємо створений автором світ: йде війна між опором і окупантами. Люди з боку опору мають суперпросунуту технологію Trigger Happy — шолом VR, що допомагає як реально воювати, так і віртуально жити. І ось тут починається: роман написано з трьох точок зору: я, ти, він. В кінці з’являється навіть четверта «ми». Розкривати цей прикол не буду, почитайте, у цьому весь сік! ☠️ Цікаво Артем описав окупантів. Я не пересказуватиму, лиш скажу, що іхній Володар Пітьми (яка співзвучність!) гниє зсередини і хоче прожити до 150 років. Чим сильніше гниє Володар — тим краще діє на його підданих національний наркотик країни Пітьми, наркотик під назвою «Велич». 😎 Ну і людолови! Але про них почитайте самі, це фішка з подвійним дном. 👌 Така от виходить психоделічно-антиутопічна пригода героя Віктора у всіх його проявах. І складено це все круто! На 180 сторінках автор розповідає історію, за якою насправді читаються роздуми на актуальні теми, від проблеми технологій і дефініції щастя до жорстокості людини відносно тварин і (не)свободи вибору. 👀 Багато уваги тілу і різноманітним запахам (не лише тіла). Дуже тонка лінія сімейних стосунків військових, і особливо стосунків батька і доньки. Кінцівка, на мою думку, майстерна, але сподобається не всім.💪 Надзвичайно сильно, я під враженням. Одразу в топ року і #раджу_почитати. Буде дуже цікаво і глибоко. Література, яку я люблю. Браво!