📖🥺 Дивовижна травнева історія від Василя Шкляра про «Три зозулі з поклоном». ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМЯк це було?Наважуся розповісти про свій "гріх", оскільки деякі джерела, зокрема й Вікіпедія, твердять, що вершинна новела Григора Тютюнника "Три зозулі з поклоном" не була надрукована за радянських часів. Це неправда.1977 року я "вів" прозу в молодіжному журналі "Ранок" й одного разу (десь наприкінці зими) попросив Григора дати мені щось новеньке. Надрукувати Тютюнника тоді було дуже престижно!!! Григір сказав, що є одна річ, але надрукувати її не вдасться. Новела побувала в редакціях кількох журналів, але... Це вже була інтрига. Зрештою Тютюнник дав мені цей машинопис на п'ять сторінок (він спершу писав від руки, а відтак сам передруковував текст на машинці). У травневому п'ятому числі "Ранку" 1977 року "Три зозулі з поклоном" побачили світ.Григір примчав до редакції. Йому не вірилося. Він розгорнув журнал, пробіг очима, але ще не помітив виправлень.- Що ти йому зробив? - спитав.З острахом, що Тютюнник мене зараз уб'є, я показав своє втручання в новелу. Ні, він сприйняв це з розумінням. І ми пішли у "Хвилинку" відзначити цю подію.Незабаром спливе пів сторіччя, як я зберігаю ТРИ ЗОЗУЛІ, надруковані його рукою, з моїми виправленнями. І зараз тримаю в руках цю реліквію. Нижче вміщую першу і п'яту сторінки, де зроблено суттєві правки. Адже мені треба було приховати те, що тато пише листи зі сталінського концтабору, і я завуалював це начебто під війну. Зверніть увагу: щоб цього не помітив головний редактор, я не закреслював слова, а затушовував так, щоб їх неможливо було розібрати. ❗️Отже, що саме було виправлено, аби обійти цензуру? На першій сторінці я виправив Марфа... "знала, що лист від тата приходить раз на місяць" на "серцем чула, коли від тата приходить лист". На п'ятій сторінці "юшку" виправив на "кашу", сусіда "по нарах" на сусіда "по землянці" і нарешті "сибір неісходиму" на "світ неісходимий". Решта смакових правок у тексті належать не мені, а головному редактору журналу.Чому Тютюнник змирився з виправленнями? Він знав, що інакше ТРИ ЗОЗУЛІ не долетять до читача. І факт публікації для нього багато важив. Бо хоч Григір міг прочитати новелу з пам'яті, іноді на людях він брав журнал "Ранок" і демонстративно читав з опублікованого тексту. І зараз чую його розважливий хрипкуватий голос: "ЛЮБОВІ ВСЕВИШНІЙ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ". Ось вам і роль редактора у всі часи. 💪У моєму примірнику від Pabulum текст оригінальний, без правок Василя Шкляра. 🙏 Вражає! Джерело.