📖👀 Прочитав другу книжку з п’ятірки фіналістів Книжкової країни. Марина Ніцель — талановита авторка жанрової прози. Дуже бажаю їй класної літредактури і наснаги для наполегливої праці. Плюси цього роману: ✨ дуже легко і драйвово читається, саме завдяки хисту авторки. Драйв перших 150 сторінок працює до самого кінця, де вже не все добре з сюжетом;✨ класна ідея і файний сюжет, хоча і зіпсований появою deus ex machina;✨ українська демонологія епізодично (це єдине українське, що тут є). Мінуси: ⚡️ всі розмовляють однаково — хоч студенти, хоч відьма, хоч батьки, хоч почвари, хоч бог, всі; ⚡️ діалоги взагалі нудні і часто ні про що, більшість можна не читати і нічого не втратити, вони не рухають сюжет, вони просто є;⚡️ сюжет, як я вже казав, в порядку, але все розрулює раптова поява бога;⚡️ брак психологізму героїв — ніхто з них не є важливим для цієї історії, можна прибрати будь-кого, буде те саме. 📺 Це такий Netflix — можна читати і одночасно робити щось ще, концентрації не потребує взагалі. Але щоразу хочеться відмічати хист авторки, як жанрової письменниці — це захопливо, мало хто так може. Марині треба продовжувати. Легкі недоліки для мене, які можуть бути плюсами для інших: 👌 постійні натяки на секс і сам докладно описаний секс. Без нього це була б чудова легка юнацька книжка, а так — не знаю; 👌 ескапічна історія, нуль зв’язку з реальністю. Для мене це мінус;👌 чи це дарк академія? Питання дискусійне, але може це й не так важливо. ☝️ Коротше, мені сподобалася авторка, але я думаю, що цей матеріал міг би заграти значно краще. #раджу_почитати фанатам жанру або тим, хто потребує історій для легкого читання.