Ми йшли крізь Львів. Довкола подихаврік дев'яносто перший. Ми собоютунелі рили в просторі. Рукавторкався рукава. Над головоюскульптури грудня пружили зади.Повз нас тягли в під'їзди вбогу хвоюІ черги пріли. Кнайпи ж без водиі кави охолоджувались. Кінаамерику крутили, і тудиглядацтво поринало, і колінашкребло затерпло, й подумки у кадрсебе вставляло, і якогось хрінав повітрі тверднув дим ядучий «ватр»і глухо гупав у кінотеатр.✍️📚 Віктор Неборак, 1990-тіЗдається, кращого вірша для останнього недільного вечора року, що подихає, не знайти. Насолоджуйтесь. 😎👩‍🎨🎨 Юрій Химич «Засніжений Львів», 1998Про Химича казали, що він працював «чим попало» і «на будь-чому» (багато його робіт виконано на зворотному боці креслень або на найдешевшому папері) — малював він гуашшю, а не фарбою чи маслом, але робив це віртуозно. Аскетична техніка в руках Химича стала також довговічною. Парадоксально, але з часом стан його гуашей, у порівнянні з роботами багатьох художників, які працювали фарбою на дорожчому папері, виявився значно кращим.