🖼😍 Це два з п'яти полотен Іванки Крип'якевич-Димид, які показували у галереї Iconart у Львові у 2014 році, фото Богдана Зятика. Оповідання Іванки мене вразило у збірці «Суперсила Різдва». У 2007 році Іванка розписувала каплицю Стрітення Українського католицького університету і вирішила намалювати там вугіллям українців-мучеників ХХ століття: Стуса, Світличного, Горську, Драй-Хмару, і так далі. Отець-духівник заборонив їй це робити, була пристрасна суперечка, розпис мисткиня припинила, звільнилася з роботи. Згодом, з цієї ідеї народилися 5 картин, 2 з яких на фото. Побачити їх прийшов отець Олександр Август Чумаков, який опікувався бездомними дітьми. Гонорово сказав авторці «Ну, ходи, мала, зараз я розкажу тобі, що ти намалювала». Пояснив, чому на полотнах авторка залишила на полотні вугілля, яким робила рисунок і роботи мають незавершений вигляд. Тому що таким є їхнє життя. Вони не змогли повністю розвинутися, їх вбили на злеті. Тому це є нон фініто, незавершене життя, як начебто незавершена твоя картина. ✍️ Це я вам лиш маленький шматочок розказав, оповідання «Подорожній до Різдвяної Зірки» таке, що я читав би і роман.P.S. Сам рисунок на стіні вугіллям в каплиці Стрітення УКУ покажу у коментарі 👇