#Фотопоезія 💛Ти мене гуцулом називала,Та не знала, що в душі гуцулаСловом ніжним ти вогонь роздула,Що роздула ватру,— ти не знала.Як вона розпалахтілась дуже,Ти байдуже глянула на мене,Слово інше кинула, студене,Потоптала ватру ти байдуже.Залишились іскри в попелищі,А найближчі друзі ненарокомЗаглядають в душу добрим оком,Радять погасити все найближчі.Тільки хто ж то погасить зумієПерші мрії, перші поривання?У багатті другого коханняПершого завжди іскринка тліє.✍️📚 Дмитро Павличко, 1952👩‍🎨📷 Дмитро Павличко з дружиною Богданою в гуцульському вбранні, 1958 р.Про свою дружину поет говорив так: Я одружився 1958 року, і тоді ж народилася наша дочка Соломія. Моя дружина — це моя велика любов. Вона мені подобалася, була гарна, вона ще й тепер гарна. Це велика тайна, на чому тримається шлюб. Моя дружина Богдана завжди поділяла мій український біль, мою боротьбу за Україну. Хоч вона ніколи мене не хвалила, але я завжди відчував її підтримку. Між чоловіком і жінкою є ще той почуттєвий зв'язок, який неможливо пояснити.