Смерть та перепоховання Тараса Шевченка26 лютого 1861 року Шевченко помер від паралічу серця після тяжкого приступу задишки та болю в грудях. Перед смертю він записав свій останній вірш “Чи не покинуть нам, небого”. Після панахиди його тіло перенесли до академічної церкви в Петербурзі, а того ж дня телеграмами повідомили про смерть поета в Україну.Похорон відбувся 28 лютого на Смоленському кладовищі. На церемонії були письменники, художники, журналісти та студенти, серед них М. Костомаров, П. Куліш, Г. Честахівський, брати Лазаревські та інші.Після 58 днів домовину за клопотанням Михайла Лазаревського перевезли до України. В травні 1861 року її вивезли залізницею до Києва, далі студенти Університету Святого Володимира провезли труну на Поділ.20 травня на пароплаві ”Кременчук” прах доставили до Канева, дві доби він перебув в Успенському соборі. 22 травня, після панахиди, його віднесли на Чернечу гору, де встановили дерев’яний хрест, виконуючи останню волю поета.#ЧеркаськаПодорожі Україною🇺🇦 Світом 🌍
Каплиця-усипальниця СапєгКаплиця-усипальниця Сапєг у Більче-Золотому — неоготична пам’ятка архітектури місцевого значення, збудована на території колишньої садиби магнатського роду Сапєг.Розташована на пагорбі серед старовинного парку в селі Більче-Золоте, споруда постала за проєктом архітектора Адольфа Куна в 1898 році (або 1880-му) на замовлення князя Леона Павла Сапєги. Її черепичний дах, вузькі готичні вікна, арки та скульптурний декор надають будівлі витонченості. На фасаді два герби: литовський ”Погоня” і родовий “Лис”. У підземних склепіннях колись містилися поховання представників роду, які згодом були перепоховані на місцевому цвинтарі. Неподалік стояв двоповерховий палац Сапєг, знищений під час Другої світової війни. Сьогодні споруда належить Українській греко-католицькій церкві та відома як храм святої Параскеви. Вона залишається головною архітектурною окрасою села, розташованого серед мальовничих ландшафтів Поділля.Осінь — найкращий час для Більче-Золотого. Старий парк навколо каплиці Сапєгів перетворюється на м’яке золоте море, а неоготичні шпилі храму виринають із туману, як із іншої епохи. Тиша, легкий запах вогкості й листя, шурхіт під ногами — і вся ця історична меланхолія тільки підсилює відчуття присутності минулого.#ТернопільськаПодорожі Україною🇺🇦 Світом 🌍
Бакотський замокБакотський замок — кам’яний укріплений палац XIV–XV ст., який розташовувався у селі Бакота Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Замок мав оборонне призначення та контролював Пониззя, проте сьогодні від нього не залишилося жодних повноцінних споруд, лише залишки фундаментів та фрагменти стін.Історія замку бере початок ще за часів Великого князівства Литовського. У 1255 році власником Бакоти став боярин Мілей, який сприяв монголо-татарам захопити регіон, і замок було зруйновано.У 1362 році до влади прийшли Коріятовичі, відновили місто та збудували замок. У 1431 році під час боротьби Польщі з Литвою фортецю остаточно було зруйновано.Археологічні розкопки 1961 року (Григорій Хотюн) та 1963–1965 років (Іон Винокур) дозволили виявити фундамент та залишки стін. Замок був орієнтований за сторонами світу та формував разом із навколишнім ландшафтом єдиний природно-архітектурний ансамбль. Сьогодні це лише археологічна пам’ятка, яка нагадує про велич середньовічної Бакоти.#ХмельницькаПодорожі Україною🇺🇦 Світом 🌍
Великий ДзендзикОстрів Великий Дзендзик — комплексна пам’ятка природи місцевого значення, розташована неподалік міста Бердянськ Запорізької області. Назва “Дзендзик” походить з тюркських мов і означає “гачок”.Історично Великий Дзендзик разом із островом Малий Дзендзик та архіпелагом Остапиха був офіційно створений рішенням Запорізького облвиконкому в 1984 році. З 2010 року об’єкт входить до складу Приазовського національного природного парку, а самі острови мають статус заповідної території та охороняються законодавством України.Острів складається з піщано-черепашкових берегів. Раніше він був сполучений із Бердянською косою пересипом, проте зараз повністю ізольований. Рослинність представлена очеретом звичайним, бульбокомишем приморським, полином пісковим, колосняком чорноморським та іншими прибережними видами.Великий Дзендзик разом із Малим Дзендзиком слугує важливим місцем гніздування для птахів: баклана великого, мартина-реготуна, річкового та рябодзьобого крячків.#ЗапорізькаПодорожі Україною🇺🇦 Світом 🌍
Катеринівський лісКатеринівський ліс — зелене диво серед південних степів Миколаївщини. Розташований біля села Катеринка Первомайського району, він охороняється державою та є частиною природно-лісового фонду України.Його історія почалася наприкінці 18 століття, коли чернігівський полковник Михайло Штриков заснував поселення та висадив перші дерева, щоб зупинити рухомі піски над річкою. Поступово піщані дюни перетворилися на ліс — результат двох століть людської праці.Сьогодні Катеринівський ліс займає понад 1,5 тисячі гектарів і вражає різноманіттям: тут ростуть сосни, дуби, берези, ясени, клени, граби. У лісі трапляються унікальні дерева: стара верба, що пережила сам ліс, столітні дуби та навіть ялиновий гай, який уперше прижився на піску.Фауна теж багата: козулі, кабани, лисиці, зайці, бобри, видри, десятки видів птахів, плазунів і земноводних.Катеринівський ліс — це місце, де кожен крок нагадує про силу людських рук і терпіння, що повернули життя туди, де колись була пустеля.#МиколаївськаПодорожі Україною🇺🇦 Світом 🌍
Озеро ОхничОзеро Охнич — мальовнича водойма торф’яного походження у Камінь-Каширському районі Волинської області, розташована біля села Замостя в межах Прилісненської громади. Це одне з найбільших озер регіону, популярне місце для відпочинку та риболовлі.За легендою, назва походить від міфічного духа-охоронця лісів Оха, який нібито захищає місцевість від лиха.Озеро має форму цифри “8”, його південний берег — високий, порослий соснами, північний і західний — заболочені, вкриті очеретом і вільхою. Водойма живиться з боліт і чотирьох джерел, що б’ють із південного берега. Дно вкрите м’яким мулом, вода — м’яка, з домішками гліцерину, що надає їй пом’якшувальних властивостей. Серед водної рослинності переважають латаття, а у водах водяться карась, лящ, щука, окунь, сазан, лин та плітка.Сьогодні Охнич — відомий осередок рекреації: тут облаштовано альтанки, пляжі, місця для риболовлі та відпочинку. Дорога до озера відремонтована, тож воно легко доступне для туристів і місцевих відвідувачів.#ВолинськаПодорожі Україною🇺🇦 Світом 🌍
Санаторій “Рай-Оленівка” під Харковом Санаторій “Рай-Оленівка” розташований за 12 км від Харкова. Заклад працював як реабілітаційний центр для пацієнтів після операцій на органах травлення та для постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС.У 2005 році санаторій було законсервовано, а через чотири роки він остаточно закрився. Територія включала великий сад і парк, а нижче розташовувався ставок. Будівлі санаторію розташовувалися серед соснового та листяного лісу. Заклад мав п’ять відділень, три з яких були реабілітаційними:🔘гастроентерологічне для дорослих;🔘гастроентерологічне для матері та дитини;🔘відділення для пацієнтів після операцій на органах травлення;🔘відділення реабілітації для осіб, постраждалих від аварії на ЧАЕС;🔘відділення для реабілітації батьків із дітьми, постраждалими від аварії на ЧАЕС.У санаторії були дво-, три- та чотиримісні номери, а також будівлі для столової та клубу з актовим залом, бібліотекою та відеозалом. Біля клубу знаходилося джерело мінеральної води.Станом на кінець 2015 року будівлі санаторію зазнали руйнувань: зірвана плитка, розбиті шибки, почорнілі від вогкості стіни. Сьогодні “Рай-Оленівка” використовується переважно як локація для зйомок фільмів та фотографій, а також привертає увагу людей, які цікавляться занедбаними об’єктами радянського періоду.#ХарківськаПодорожі Україною🇺🇦 Світом 🌍
УнівУнів — село на Львівщині, відоме своєю Свято-Успенською лаврою Української Греко-Католицької Церкви.Монастир тут діє ще з XIV століття. Саме в цих мурах у 1606 році перебував Іван Вишенський і написав “Посланіє до стариці Домініканії”. У XVIII ст. обитель була одним із найважливіших монастирів Галичини, а з 1919 року митрополит Андрей Шептицький переніс сюди осередок студитів. У радянський час монастир закрили, а в його стінах створили спершу концентраційний табір для духовенства, згодом — інтернат. Лише у 1993 році обитель повернули монахам.В Уневі діяла друкарня (1648–1770), де було надруковано близько 60 книг. Серед них — “Псалтир”, “Акафісти”, “Служебникъ” тощо. У вересні 1944 року біля лаври відбувся бій УПА з більшовиками. На пам’ять про ті події в лісі між Уневом та Словітою зберігся камінь із написом.Сьогодні в лаврі можна побачити музей сакрального мистецтва, де зберігаються особисті речі братів Шептицьких, ікони, антимінси, церковні килими. А на Чернечій горі — відчути особливу тишу й благодать, що панує на монастирському цвинтарі.#ЛьвівськаПодорожі Україною🇺🇦 Світом 🌍
Французький бульварУздовж чорноморського узбережжя Одеси простягнувся Французький бульвар — три кілометри історії та краси, що з’єднують центр міста з Аркадією. Ще з 19 століття тут оселялися найзаможніші одесити, зводячи розкішні палаци й особняки, спроєктовані архітекторами, як Микола Толвінський та Адольф Мінкус. Сьогодні бульвар вражає поєднанням старовинної архітектури з сучасними комплексами, ботанічним садом і найстарішою в Україні кіностудією.Спочатку відома як Хуторська дорога, згодом перейменована на Малофонтанську через близькість до Малого Фонтану, а потім на Малоаркадіївську за назвою Аркадії. У 1901 році її назвали Французьким бульваром на честь франко-російського союзу. Тут заснували ботанічний сад із тисячами екзотичних рослин, завод шампанських вин і знаменитий Інститут Філатова. Прогулюючись бруківкою, де колись гуляли барони й купці, чи їдучи трамваєм №5, можна відчути дух Одеси — від аристократичного минулого до яскравого сьогодення.#ОдеськаПодорожі Україною🇺🇦 Світом 🌍
ТрахтемирівКолись Трахтемирів був містом, столицею гетьманів та козацькою резиденцією. Сьогодні це невелике село на Черкащині, де живе лише кілька людей. Але колись тут вирішували долю цілої країни: обирали гетьманів, приймали послів, відправляли козацькі флотилії в далекі походи.На цих землях тисячі років жили люди: стоянки епохи мустьє, скіфи та інші. Тут було місто Заруб із монастирем, де козаки ховали найцінніше та через який проходив Дніпровський брід. Саме тут відбувалися історичні події, про які писали літописи та мандрівники, як-от француз Гійом Левассер де Боплан.У 1578 році Трахтемирів став козацькою резиденцією. На “Чорній раді” 1660 року у долині Жердева скинули Івана Виговського й обрали гетьманом Юрія Хмельницького. Сьогодні Трахтемирів — це унікальна заповідна територія. Тут збереглися залишки скіфського городища, давньоруські поселення, козацький цвинтар та археологічні пам’ятки. 1994 року створено Державний історико-культурний заповідник “Трахтемирів”, а на частині території — Регіональний ландшафтний парк, який колись був приватним мисливським господарством. Ph. Роман Маленков#ЧеркаськаПодорожі Україною🇺🇦 Світом 🌍
TGLIST.COM.UA
