Історія України

✅ Що подивитись на вихідних? Захар Беркут (2019) реж. Ахтем Сеітаблаєв, Джон Вінн Карпати XIII століття. Коли монгольська орда на чолі з ханом Бурундою вдирається в українські землі, громада гірського села Тухля об’єднується, щоб дати відсіч ворогу. На чолі опору стоїть мудрий старійшина Захар Беркут і його сини, які мусять обрати між особистими почуттями, свободою та обов’язком перед рідною землею.Фільм став одним з найамбітніших продакшенів за усе існування сучасного українського кіно — масштабні батальні сцени, знімання в Карпатах, міжнародна команда, західні актори — сам Роберт Патрік у головній ролі! Але попри ефектність, «Захар Беркут» часто губиться між двома крайнощами серйозної історичної драми та клішованістю низькобюджетних блокбастерів. Стрічка вражає візуально, однак натягнута драматургія залишає глядача нудьгувати під час перегляду. Не в змозі зрозуміти, яким повинен бути фільм, стрічка втратила увесь свій потенціал. На превеликий жаль.Добірка створена спільно з проєктом «Кіно Дайджест», переходьте за посиланням та підписуйтесь

Воєнні спогади польської графині про Другу світову війну на західноукраїнських територіяхЦю книжку, написану 1945 року, впродовж десятиліть європейські видавці відкидали — то як надто антиросійську, то як надто антинімецьку. Сьогодні спогади відомої польської діячки, науковиці, львів’янки Кароліни Лянцкоронської про події Другої світової війни звучать особливо гостро і суголосно з воєнним досвідом українців у ХХІ столітті. Кароліна Лянцкоронська описала те, що бачила на власні очі й учасницею чого їй довелося стати: прихід перших совітів до Львова 1939-го, допити НКВС, утечу до окупованого німцями Кракова, діяльність у польському русі опору, перебування у станиславівській в’язниці та конфронтацію з начальником станиславівського гестапо Крюґером, вирок смерті, ув’язнення у львівській та берлінських в’язницях, понад 2 страшні роки в Равенсбрюку. Але передусім ці спогади — про людяність у нелюдських обставинах, внутрішню силу й гідність і те, що війна — це не тільки про смерть, а й про шалену любов до життя.

Розалія Ліфшиць і Володимир Винниченко: «Я хочу тільки її. Весь я напружений чеканням її. Моя голуба, моя болюча, як я люблю тебе!»Він був колишнім політвʼязнем і чоловіком із репутацією бабія, а вона — студенткою другого курсу Паризького університету, коли доля звела їх разом в одному італійському курортному містечку. Це було неначе обʼєднання споріднених душ — чоловік знайшов ту, про яку мріяв усе життя, а жінка прийняла філософію коханого. Кохання — це штука, яку не можна пояснити, і, зустрівшись, кохані більше не розлучались ніколи й прожили 40 років у розумінні та любові. Нелегка доля очікувала на Володимира Винниченка й Розалію Ліфшиць: вони разом розвивались, і з початківця чоловік став відомим письменником, а вона отримала диплом лікарки, що на той час було майже неможливо зробити жінці; разом пройшли вир революції, небезпеку, холод і бідність за кордоном.Сьогодні ми говоримо про пару, яка руйнує всі канони й нині, про друзів, коханців і подружжя Винниченків та й просто — про Коху та Володю і їхню унікальну історію.