Telegram statistics channel - @ukr_pravda

Україна запустила виробництво дефіцитних 152-міліметрових снарядів. Чому тільки зараз?Чому Міноборони не може відмовитися від “радянських” калібрів, як “Укроборонпром” таємно налагодив виробництво снарядів і чому цього не зробили за вісім років війни? Пояснює Економічна правда: 1. Калібр снаряда – це його діаметр у найширшій частині корпусу. На озброєнні 30 країн НАТО перебуває далекобійна артилерія, яка стріляє 155-міліметровими снарядами, тоді як радянська – 152-міліметровими.2. Боєприпаси калібру НАТО Україні постачають партнери, а радянські снаряди доводиться шукати на складах країн колишнього Варшавського договору або держав, які колись отримали їх від СРСР. Ці запаси вичерпуються.3. Україна має на озброєнні значно більше радянських артилерійських систем, ніж західних. Аналітики підрахували, що через вибухи на складах у 2014-2018 рр. Україна втратила 210 тис тонн боєприпасів, більшість з яких були радянськими снарядами калібру 152 мм та РСЗО. Для розуміння: за ці ж роки війни на Донбасі ЗСУ використали 70 тис тонн боєприпасів. 4. Росія з часом теж може мати дефіцит снарядів радянських калібрів, однак вона має великі потужності для їх виробництва. Російські боєприпаси, вироблені у 2022 році, уже помітили журналісти порталу "Мілітарний". 5. Корупція та халатність призвели до того, що серійне виробництво снарядів в Україні не розвивалося. Імовірно, кількість вироблених артилерійських снарядів до 2022 року далека навіть від того обсягу, що зараз ЗСУ вистрілюють за день.6. На брифінгу 4 листопада міністр оборони Олексій Рєзніков заявив, що "Укроборонпром" запустив серійне виробництво артилерійських боєприпасів калібрів 152 мм та 122 мм. Зараз відомо, що держпідприємства вийшли на серійну потужність, тобто щомісяця постачають ЗСУ понад 1 тис боєприпасів.7. Концерн планує нарощувати випуск. За даними джерел ЕП, він випускає боєприпаси разом з країнами-партнерами, використовуючи їхні лінії. Перша партія спільно виготовлених снарядів має надійти до ЗСУ до кінця 2022 року.

Як насправді вимикають електрику споживачам і що не так з електромережею?Як влаштована електромережа України, які в неї є недоліки і чому міський голова, керівник військової адміністрації або інший чиновник не можуть вимикати світло, тицяючи пальцем у мапу. У нас вийшов дуже крутий текст, радимо його почитати, але ось кілька важливих тез: 1. Росіяни б’ють вони по генеруючих та регулюючих потужностях, виводячи з ладу високовольтні мережі та підстанції, по ТЕС або по їхніх електричних підстанціях. Через це ми втратили можливість ефективно регулювати потужності в мережі. 2. Якщо раніше диспетчер, щоб відновити баланс генеруючих і споживчих потужностей, давав команду ТЕС або ГАЕС наростити чи скоротити виробництво електроенергії, то тепер він може це робити лише відключенням чи підключенням споживачів. Звідси – непрогнозовані вимкнення та ввімкнення електроенергії.3. Відключають завжди диспетчери, а не чиновники, і на ухвалення рішення іноді є лише кілька хвилин. Роблять це цілими лініями. Технічної можливості відключити один будинок, а інший залишити включеним у них немає.4. У першу чергу намагаються не вимикати лінії, на яких розташовані об’єкти критичної інфраструктури: котельні, лікарні, станції швидкої допомоги, пожежні частини, насосні станції. 5. Переважно в цей список потрапляє ще й водоканал, але не завжди. Він споживає багато потужності: один насос має потужність 150-200 кВт – це як один житловий будинок. А насосів там не один і не два.6. Інший критерій для відключення – швидкість і доступність. Більшість підстанцій обладнані телеуправлінням, тобто ними управляють за допомогою радіосигналу або оптоволоконної лінії. Але не всі. Відповідно, відключають у першу чергу ті лінії, де це телеуправління є і де лінія ще не дуже стара.

Народна зірка смерті. На що скинулися українці замість "Байкрактарів" та як супутник допоможе ЗСУ? Напередодні фонд Сергія Притули за зібрані українцями 600 мільйонів гривень купив супутник і доступ до бази даних супутникових знімків. Що це за супутник, чому він такий дорогий і чи відрізняється від інших? Розповідаємо:1. Фонд уклав контракт із фінською космічною компанією ICEYE. Україна отримає на понад рік безлімітний доступ до фотографій її 21 супутника та безстроково отримає повне управління одним із них.2. Супутники ICEYE використовують технологію SAR. Такі космічні апарати замість традиційної оптичної зйомки запускають на Землю радіолокаційні хвилі, а потім приймають сигнал, який відбивається від об’єктів. Це дає змогу отримати картинку у високій якості навіть у хмарну погоду та попри деякі перешкоди. 3. За даними Фонду Притули, космічні апарати ICEYE мають високу роздільну здатність – один метр. Це дозволяє не лише бачити переміщення ворожої техніки, а й визначати її тип. Знімки супутників охоплюють площу 15х15 км. Це більше, ніж Маріуполь.4. За добу апарати роблять рівно 15 обертів навколо планети. Завдяки цьому супутник щодня в один час може пролітати над одним і тим же місцем. Це дозволяє щодня з одного супутника отримувати знімки визначеної локації. 5. ГУР матиме доступ до фото з усіх супутників компанії. Вся мережа супутників зможе робити близько 36 світлин на добу.6. Мати власні можливості для супутникової розвідки дуже важливо. Це гарантує, що Україна зможе отримувати якісні розвідданні, навіть якщо США обмежать передавання інформації. Крім того, процес від замовлення до отримання фотографій раніше міг займати 8-12 год. На власному супутнику це триватиме лічені години. 7. Один супутник не може часто знімати одне і те ж місце та відстежувати пересування техніки, бо він постійно рухається по своїй орбіті. Тому чим більше супутників працює на українську розвідку, тим краще.

Чи будуть ротації в уряді та командуванні ЗСУ?Розібрались, чому наростає невдоволення президента своїм Кабміном і чи мають підґрунтя кулуарні розмови про можливу заміну імені на дверях кабінета головнокомандувача Збройних сил. Деталі у тексті, а ось головні тези: 1. Попри те, що на Банковій достатньо обережно говорять про ротації в уряді, чиновники різного рівня в розмовах з УП озвучують кілька прізвищ на потенційну заміну прем’єру Шмигалю. Це заступник голови ОП Ростислав Шурма та міністр інфраструктури Олександр Кубраков. Деякі урядовці не відкидають і кандидатуру міністра оборони Олексія Резнікова. 2. Упродовж останніх двох тижнів УП все частіше доводиться чути інформацію, що восени може статися заміна міністра оборони. Велика ймовірність, що через хороші стосунки з президентом та головою ОП Резнікова залишать у команді. А от новим кандидатом на посаду міністра оборони називають Валерія Залужного.3. У силовому крилі команди президента УП кілька разів доводилось чути думку про можливу заміну головкома – потенційним наступником Залужного може стати командувач Сухопутних військ генерал Сирський. Після виграної під його керівництвом битви за Київ, навряд чи його кандидатура в когось викличе питання. 4. Чому це відбувається? "Зеленський вимагає результатів вже і зараз. Що таке результат? Очевидно – це відвойовані території. А Залужний дуже акуратно ставиться до війни і не готовий ризикувати, якщо точно не знатиме, що операція закінчиться успіхом", – пояснює УП один із впливових співрозмовників команди Зеленського. 5. Зараз улюбленим військовим Зеленського став керівник ГУР МО Кирило Буданов. Саме він відповідає за більшість гучних операцій останніх місяців, починаючи з поставок зброї на Азовсталь, штурмів Зміїного чи різного роду "бавовн" в Криму та в Росії. 6. Очевидно, що, маючи понад 2 тисячі кілометрів фронту, Залужний таких ризикованих, але ефектних проєктів пропонувати не може. Для великих акцій ЗСУ потрібні великі ресурси, концентрація зброї, техніки, припасів, амуніції.7. Але й постійно відкладати будь-які спроби відбити території, вважають у Зеленського, теж не можна. Як пояснюють співрозмовники УП у військових колах, у Росії зараз окреслилася велика стратегічна криза, передусім кадрова.

Що нам розповів Тарас Чмут?В інтерв'ю "Українській правді" Тарас Чмут розповів про перебіг війни, пояснив нагальні потреби армії, відповів на запитання про конкуренцію між волонтерами, купівлю "Байрактарів", ставлення влади до волонтерів, а також поділився думкою, чому в Україні не може бути автократії. Ось лінки на текст та відео, а тут кілька цитат:Про ймовірність затяжної війни: Ми хочемо незалежності чи хочемо бути южним округом РФ? Ми хочемо мати свою країну в тих кордонах, які ми самі собі вибороли, чи хочемо бути типу незалежною Білоруссю? Це наш вибір. Ми можемо воювати, можемо не воювати. Це ж не нам хтось каже, що робити – ми самі визначаємо. Про те, скільки грошей зібрав фонд за період повномасштабної війни: Понад 4 мільярди гривень.Про плани щодо розвитку фонду: Зараз ми збираємо на фонд, умовно кажучи, в єдиний казан, з якого купуємо і машини, і коптери, і зв'язок, і броню, і ще щось. На майбутнє у нас уже є визначені напрями роботи, в межах яких будуть конкретні цільові проєкти. Кожен проєкт буде окремо комунікуватися, окремо збиратися.Про відкриття офісу фонду в США: У них і так є бажання донатити на війну в Україні. Але є нерозуміння і побоювання, як робити це так, щоб кошти доходили до кінцевого користувача і щоб це робилося ефективно. Із цими питаннями треба працювати. Про Притулу: Конкуренція є. І партнерство теж є. Сергій знав, що ми купили "Байрактар", і через якийсь проміжок часу оголосив про збір. Мотивом Сергія було зробити велику народну кампанію, яка би підняла дух і показала, що ми можемо робити великі речі. Наше бажання – це компетентно допомогти конкретному підрозділу конкретним виробом для війни. Це про різне. Про співпрацю з компанією Baykar: Вони готові поставити нам те, що потрібно по одній з угод. У майбутньому, я сподіваюсь, їх буде декілька. Можливо, вони будуть трохи іншого рівня. Але специфіка ринку вимагає тиші, а не хайпу.Про те, чи готова була Україна до повномасштабного вторгнення: Держава не готувалася до цієї війни належним чином. Військово-політичне керівництво держави теж не вірило в це. Ок це чи не ок – я не знаю. Чим вони керувалися, теж не знаю. Але це їхнє бачення. Чи готувалися ЗСУ? Останні 5 місяців максимально можливо у тих рамках, в яких вони знаходилися.Про Залужного: Я його знаю з 2016 року, з часів, коли він ще був полковником. Він на своєму місці. Це людина, яка має абсолютну довіру в армії. Я не знаю кращого офіцера в наших ЗСУ, який міг би бути на цій посаді 24 лютого. Нам неймовірно пощастило.

Навіщо Україні встановлювати відносини з "тіньовим урядом" Тихановської?Тезово пояснюємо, коли та як Україні варто визнати "альтернативний уряд" Білорусі та навіщо це робити:1. 9 серпня у Вільнюсі лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська оголосила про створення "Об'єднаного перехідного кабінету", так званого уряду в екзилі (вигнанні). 2. Його створення дає Україні нагоду вирватися з чинної матриці відносин з Білоруссю. Київ вважає Лукашенка "самопроголошеним лідером Білорусі", однак у 2020-2021 роках Україна вирішила не запроваджувати санкції особисто проти Лукашенка. 3. Мотиви були такими: Київ встановив межу, до якої припустимо дратувати скаженого диктатора, щоби не викликати у нього готовності до тіснішої безпекової співпраці з РФ на кордоні. Ця логіка втратила сенс після 24 лютого. Утім, до санкцій проти Лукашенка ми не приєдналися і досі.4. У той час як лідери демократичної частини світу проводили особисті зустрічі з Тихановською, запрошували її до міжнародних інституцій – Україна категорично від цього відмовлялася. 5. Головною претензією Києва була незрозуміла позиція опозиціонерки щодо РФ, а також її суперечливі заяви щодо Криму під час передвиборчої кампанії. Згодом, у 2021 році, вона поставила крапки над "і" щодо Криму. Але Україна і далі відмовлялася зустрічатися з нею та визнавати за нею статус лідера опозиції.6. Після виборів 2020 року Тихановська є єдиним представником Білорусі, що має суспільну легітимність, до того ж міжнародно визнану. Тому переважна більшість білорусів, налаштованих проти Лукашенка, БОЛЯЧЕ сприймає ігнор Тихановської Україною та вважає цю політику спрямованою проти опозиції в цілому. 7. Формування "тіньового уряду" дає Україні можливість виходу з цього глухого кута. До його представників у Києва наразі немає тих історичних претензій, що лунають до Тихановської. А отже, Україна отримала можливість вирватися з "російського кошика" у ставленні до білоруської опозиції та розпочати співпрацю з нею.

Що нам розповів міністр оборони Резніков?Поговорили з міністром оборони про перші тижні війни, про різницю у тактиці російської й української армії, про перехід на системне, а не "виставкове" переозброєння ЗСУ, про можливість стріляти зі західної зброї по окупованих територіях та про те, як уникнути звинувачень у розкраданні західних поставок і впровадити дієву систему контролю за партнерською зброєю. Про Чонгар і розмінування мостів: Після перемоги буде проведено відповідне розслідування. (...) Можу сказати лише одну річ: там ще 10 проходів є з Криму по суходолу, а не по мостах! І тому підрив моста не вплинув би аж ніяк на можливість росіян просунутися в цьому напрямку.Про співвідношення людської сили: Під багнетом – це трохи умовно, бо в однострої, наприклад, лікарі. Вони теж всі носять форму, але роблять свою справу, зв'язківці, кіберфахівці і т. д. Але якщо порахувати ДПСУ, Нацпол, Нацгвардію, СБУ, спецпідрозділи та ЗСУ – це біля мільйона людей. А наступає на нас, якщо я не помиляюся, приблизно 137 тисяч військових.Про тактику росіян у війні: Лойд Остін і Бен Воллес (міністри оборони Великої Британії та США – УП) однаково кажуть: росіяни використовують тактику м'ясорубки. Якщо ви плануєте боротися з ними такою ж самою тактикою, ми вам не зможемо допомогти. У нас немає ресурсу засипати тілами і снарядами території, як це робить Росія. Про перемовини з росіянами: В разі проведення "референдумів" ні про які переговори ми не будемо говорити. Шанс для переговорів із росіянами можливий лише за умови, якщо за столом сидять наші партнери. Тому що вести розмову з росіянами й отримати "Мінськ-3" немає жодного сенсу. Про використання західної зброї на окупованих територіях: По території РФ ми використовувати зброю не будемо. Але у нас достатньо стратегічних цілей на тимчасово окупованих територіях України.Про ймовірність збільшення постачань західної зброї: Щоб не було ілюзій, найближчим часом не зламаємо. Тектонічний зсув відбувся самим фактом, що нам почали цю зброю давати. Але переважна частина світу насправді не готувалася до Третьої світової війни. Тому сьогодні, щоб просто дати нам якесь озброєння, його на складах так багато немає. Про те, чому Захід не дає нам деякі види озброєння: Наші партнери прагматично розуміють, що не всяку зброю є сенс нам давати. Якщо ми будемо програвати цією зброєю, то це буде політично відображатися на наших партнерах.

Зброя для населення. Як і що можна легально купити в Україні?Наша нерегулярна рубрика «Нє, ну а шо, поки в країні війна, треба щоб у кожного українця та україночки був вогнемет, щоб у разі чого, при наближенні окупантів було як у фіналі фільму «Одного разу у Голівуді», але при цьому легально, щоб не було ніяких проблем потім»: 1. 1 березня МВС видало наказ, за яким держава впродовж доби видає цивільним особам бойову зброю за умови участі в теробороні. Для цього достатньо подати письмову заяву та документ, що посвідчує особу. Отриману зброю та боєприпаси до неї після завершення воєнного стану потрібно повернути в поліцію. 2. Ухвалений 3 березня закон "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" дозволяє громадянам використовувати всі наявні в них види зброї проти російських агресорів і звільняє людей від відповідальності за її застосування проти окупантів.3. 7 березня МВС затвердило Порядок отримання вогнепальної зброї та боєприпасів. Відтак до поліції необхідно подати заяву та копію документа, що посвідчує особу, отримати дозвіл на придбання зброї, придбати її, подати ті ж документи та отримати дозвіл на зберігання та носіння.4. Видача дозволів під час воєнного стану не повинна перевищувати два дні. Щоправда, бути власником зброї, оформленої таким способом, можна лише протягом дії воєнного стану та не більше 10 днів після його скасування. Далі у її власника є два варіанти: продати або оформити повноцінний дозвіл на 3 роки.5. Дозвіл на зброю зараз отримати набагато простіше. Раніше ця процедура тривала приблизно три тижні, зараз можна впоратися за 3-5 днів. Дозволи не отримають ті, хто мають судимості за тяжкі злочини та деякі види адміністративних правопорушень, зокрема, пов’язані з обігом зброї, а також люди з медичними протипоказаннями.

Як викинути Росію з місця в Радбезі ООН, яке їй не належить?Росія наполягає, що вона - правонаступниця СРСР, але це неправда, що підтверджується документами. Цей текст доводить із документами, що росіяни не мали підстав на цей крок, а також пояснює, як Москві вдалося провернути цю аферу на очах у всього світу. А ось вижимки з нього: 1. Ані договір про заснування СРСР, ані договір про припинення його існування не містить жодних положень, які б давали право Росії ототожнювати себе з СРСР. Україна, Росія та Білорусь були рівнозначними та рівноправними країнами-співзасновницями. 2. В ООН не передбачена можливість передачі або правонаступництва будь-якою державою членства в цій міжнародній структурі. Є процедура припинення та набуття членства, яку вдалося оминути лише Росії.3. 21 грудня 1991 року 10 високопосадовців з ексрадянських держав зазначили, що "підтримують Росію в тому, щоб вона продовжила членство СРСР в ООН, включно із постійним членством в Радбезі та інших міжнародних організаціях". Від України його підписав Леонід Кравчук.4. По-перше, країни-члени СНД вже не мали жодного стосунку до ліквідованого СРСР, щоб ухвалювати рішення від його імені про правонаступництво. А по-друге, згідно зі Статутом ООН, ухвалення рішення про підтвердження членства належить виключно до повноважень Генасамблеї організації. 5. 24 грудня 1991 року президент РФ Єльцин направив на ім’я Генсека ООН лист. У цьому документі він попросив "замість назви СРСР використовувати в ООН назву РФ", аргументуючи це рішенням країн СНД. 6. Генсек ООН попросив головуючого у Радбезі проінформувати всіх членів про зміст листа Єльцина. Головуючим у Радбезі у цей час був… посол СРСР Юлій Воронцов. Через декілька днів, на підставі відсутності заперечень (будь-яких відповідей) від членів Радбезу, секретаріат ООН замінив назву "СРСР" на "Росію".7. З 31 грудня 1991 року усі члени РБ ООН почали звертатися до РФ як до постійного члена. Хоча вони чудово розуміли, що відбулося. Отже, на певний період історії Росії вдалося заволодіти кріслом СРСР в ООН за мовчазної згоди і навіть сприяння інших членів організації.

Що нам розповіла Юлія Тайра? За місяць після звільнення Юлія Паєвська розповіла "Українській правді" про відчуття повноти життя на передовій, про те, чому на "нулі" не буває атеїстів, чому вона не відчуває щастя від смерті ворога, і про безцінний для неї досвід трьох тижнів у блокадному Маріуполі. Кілька цитат: Про інтуїцію в умовах бойових дій: В бойових умовах у тебе загострюється інтуїція, і ти можеш навіть передбачити дії ворога. Було таке, що ми їдемо з пораненим, і я кажу водію: "Повертай на іншу дорогу". Ті, хто зі мною давно, навіть не питають "Чому?". Мовчки повертають, а туди, де ми мали бути цієї миті, щось прилітає.Про життя після російського полону: Я повернулася з полону і просто насолоджуюсь теплим вітром на плечі, спілкуванням з адекватними людьми, доброзичливим псом на вулиці – у полоні собаки були навчені не спілкуватися, а дещо іншим речам. Відчуття повноти життя на війні – це щось фантастичне. Коли смерть поруч, ти як ніколи відчуваєш себе живим.Про смерть і поранення ворогів: Мене не тішить смерть, навіть смерть ворога. Коли гинуть ті, хто "валить" по нас, я не відчуваю радості. Мені тільки легше на душі від того, що більше залишиться в живих моїх побратимів, що в моїх "янголів" буде менше роботи. І рідше доведеться відмивати машину від крові. Про те, чи є атеїсти на фронті: Атеїстів на "нулі" я не зустрічала, жодного. Коли пахне смаженим, всі згадують про Бога. Занадто багато див там відбувається.Про інформаційний вакуум у російському полоні: У в'язниці будь-яка новина сприймалася як щось надзвичайне. Іноді хтось із вертухаїв вмикав телевізора, звідки неслися шматки їхніх "новин". Події на фронті в них подаються так, що Україна взагалі вже знищена. Деякі полонені в камері починали вірити в ту брехню, яка відгризає від них шматок за шматком.