Telegram statistics channel - @ukr_pravda

Хто така Юлія Свириденко і як вона стала кандидаткою в прем'єри?Рекомендуємо до прочитання цей вишуканий текст липневого врожаю 2024-го року із делікатним післясмаком "а ми ж казали". Отже, хто ж така Юлія Свириденко і що передувало її карʼєрі у Кабміні? Розповідаємо:1. У середині 2000-х чернігівський чиновник Анатолій Свириденко влаштував свою доньку, тодішню студентку Київського торговельно-економічного Юлію Свириденко в аграрне підприємство "Форсаж" Валерія Куліча. У 2011 році Свириденко стала головою постійного представництва Чернігова в китайському місті Усі. Там Свириденко вдруге зустрілася з Кулічем. А, коли навесні 2015-го його призначили головою Чернігівської ОДА, він запросив Свириденко очолити департамент економічного розвитку. А ще за якийсь час – стати першою заступницею голови ОДА. 2. Коли Куліча зняли з посади глави ОДА, її тимчасово очолила Свириденко. На посаді в.о. вона працювала ледь не цілодобово, щоб зарекомендувати себе перед Банковою. Попри це, в Адміністрації Порошенка навіть не розглядали варіант віддати їй посаду голови Чернігівської ОДА. Тож Свириденко пішла в бізнес. Місце знайшлося в того ж Куліча.3. У 2019 році Мінекономіки очолив Тимофій Милованов. Він запропонував місце заступника нинішньому в.о. міністра агрополітики Тарасу Висоцькому. Натомість той порекомендував Милованову кандидатуру Свириденко, з якою перетинався по роботі в регіонах. Так Свириденко стала восьмою заступницею міністра економіки. Свириденко почали відправляти на наради до Зеленського, оскільки, на відміну від Милованова, вона могла з усім погоджуватися, записувати президентські ідеї в блокнот і пояснювати Зеленському, над чим працює Мінекономіки.4. Вже за наступного міністра економіки Ігоря Петрашка Свириденко змогла пробитися з восьмої до першої заступниці міністра економіки. Тоді ж Юлія почала з'являтися на Банковій ще частіше. З часом Свириденко запросили на місце колишньої заступниці Єрмака Юлії Ковалів. Там Свириденко ніколи не ставала в позу на нарадах і завжди йшла робити те, що сказав президент. 5. Восени 2021 року парламент призначив Свириденко першою віцепремʼєркою – міністеркою економіки. Частина депутатів із профільного комітету скаржаться, що часом, якщо якесь питання не є пріоритетом для президента чи Єрмака, Свириденко може повністю спустити його на заступника і не занурюватися в деталі. Але якщо питання стоїть на контролі в президента чи його треба доповідати на Кабміні, то Свириденко включається на 100%. 6. Головна претензія до Свириденко звучить так: вона стала віцепрем'єркою, але не перестала бути заступницею Єрмака. Мовляв, Свириденко почасти відкладає рішення до того моменту, поки з Банкової не буде відмашки. Ще однією рисою віцепрем'єрки є її готовність хапатися за будь-що, аби це тільки попросив президент. А в підсумку починати проєкти, але не отримувати в них якихось відчутних результатів. 7. Правда, є у Свириденко і чимало прихильників. Мовляв, у нинішній системі влади те, що Юля лишається "заступницею Єрмака" – це навпаки плюс. Не раз бувало, що Шмигаль ішов до президента з проєктами і вертався зі словами, що "це дурниця, Зеленський завернув". А тоді Свириденко брала ту ж презентацію, ішла раз, ішла другий, слухала, кивала, аргументувала, і проєкт проходив.8. Завойовувати територію не в характері Свириденко. Її рольова модель – відмінниця навчання: якщо працювати наполегливо і краще за інших, то керівник помітить і оцінить.

Що нам розповів засновник "Хартії" Всеволод Кожемяко? У "Хартії" замість паперових журналів обліку — застосунок у смартфоні, замість дідівщини — KPI для командирів та підрозділів, а замість шикувань — короткі брифінги. Як бізнес-підходи та особисті зв'язки допомагають реформувати армію? Розповідає неформальний лідер "Хартії" Всеволод Кожемяко:Про бусифікацію та СЗЧ: Коли люди бачать, що в них вкладаються, про них піклуються, дають їм працювати там, де вони можуть і хочуть, вони працюють. Я досі дивуюся, які унікальні люди приходять. Приходять топменеджери компаній, партнери компаній, відомі спортсмени. Це дуже надихає, особливо в моменти, коли стикаєшся зі страшними речами. Такими, як байдужість, інертність, непрофесіоналізм і небажання людей нагорі…Про конфлікт з мером Харкова: За весь час, відколи ми тут перебуваємо, отримали від мерії близько 20 млн грн, що менше, ніж 2 млн на місяць. На мою думку, цього недостатньо. Це до розмови про незламність. Завдяки кому Харків – незламний? Завдяки тим, хто сидить у ресторанах, відпочиває і гуляє у парку, чи завдяки тим, хто сидить в окопі і стримує ворога? А ворог же щодня робить якийсь екшн, щоб пролізти вперед. За всієї поваги до містян, краси і чистоти міста, можливо, доречніше іноді підкупити якихось дронів? Про бригаду як підприємство: Для того щоб порахувати, скільки коштує вбитий ворог чи кілометр фронту, у скільки обходиться той чи інший маневр, в армії потрібно запровадити певні бізнес-моделі. Плануємо все це обрахувати в грошах: розглянемо бригаду як підприємство, де профіт – знищені вороги і техніка, а лост – на жаль, наші втрати. Так ми зможемо порівнювати бригади в корпусі, батальйони і навіть роти.Про те, навіщо бригаді у складі лідери думок: У нас багато лідерів громадської думки, відомих людей, бо багато речей ми робимо вперше. Тільки лідери, які уже щось у цьому житті зробили, можуть на себе взяти відповідальність і поперти цю всю історію, додавши своєї експертизи. До нас мобілізувався партнер компанії "Moris", будемо з ними вибудовувати юридичну вертикаль. Також плануємо перебудовувати логістику з одним з лідерів ринку. Про кадрову ефективність: Разом із компанією "Baker Tilly" плануємо створити систему кадрового менеджменту. Старший партнер цієї компанії порівняв те, що ми створюємо, з першим українським IPO. Командири повинні робити бойову роботу, а все, що її забезпечує, ми хочемо зробити максимально ефективно. Зараз ми збираємо під це команди, робимо інвентаризацію людей, шукаємо у першу чергу в бригаді і корпусі людей, які займалися в цивільному житті консалтингом, фінансовим консалтингом, аудитом, логістикою, кадровим менеджментом. Про ситуацію на фронті: На початку року я написав свій прогноз: на жодні вибори, перемир'я, зупинку війни цього року розраховувати не варто. 

Що нам розповів Тарас Чмут? В нинішній розмові з УП керівник фонду "Повернись живим" Тарас Чмут вдається до метафори, порівнюючи ситуацію в країні та на фронті з кораблем, що тоне. Влада потрошку вичерпує з нього воду, але корабель все одно йде на дно. Чому так відбувається? Повну версію інтервʼю дивитися тут, а ось декілька ключових тез: Про стратегію росіян на фронті: Стратегічною задачею росіян і минулого року, і першого півріччя цього року було витіснення українського угруповання з Курської області. Вони, на жаль, з цим успішно справилися, масою витіснивши нас із втратами. А далі перейшли в другий етап – це формування так званої буферної зони з фактичною окупацією якоїсь частини Сумщини, щоб спробувати потім поміняти ці території на щось. Ще одна задача росіян – відтягування значних ресурсів Сил оборони, оскільки, якщо ми не будемо протидіяти, вони будуть далі наступати. А якщо наступати виходить, то вони будуть пробувати взяти під вогневий контроль обласний центр.Про Дніпропетровщину: Перенесення війни на Дніпропетровську область означає, що ще в одній адміністративній області є окуповані території, навіть якщо це квадратний кілометр, вони вже можуть створювати там свою військову адміністрацію і говорити про те, що і "Дніпропетровщина входить до складу РФ", і так далі. Це дуже чутлива геополітична проблема. Вони будуть далі пробувати розширяти свій плацдарм там. Про хаос в управлінні військами: Вже понад пів року ми формуємо корпуси, і мало з них прийняли якісь ділянки і мало з них можуть виконувати задачі. Замість того, щоб масштабувати успішні сильні військові частини, ми плодимо багато нових частин. А людей не більшає, ресурсу не більшає, і війна на виснаження триває. Це дуже дивні рішення.Про ставлення до публічних закликів відправити Сирського у відставку: А що ми хочемо досягти цією зміною? Яку проблему вирішуємо? Інше питання – а на кого міняємо і чи стане краще з тими ресурсами і в тій ситуації в країні? Це ширша проблема, ніж прізвища, бо це проблема інституцій. У нас їх не було, і ми їх не починаємо створювати. Про конфронтацію всереднині Збройних сил: З одного боку, це про комунікацію, про безтолкові спроби повернення позицій, про утримання непотрібних одиночних будинків десь далеко. З іншого боку, про те, що відрив верхів і низів подекуди тільки збільшується, а це призводить до якогось хибного сприйняття ситуації на полі бою. Бо в Києві люди не думають, що ми можемо завтра програти війну. Люди думають, що якось воно все буде. А це не так. На низах люди виснажені. Про неготовність Європи до війни: Європа і не хоче готуватися до війни і думає, що та війна, яку веде Україна, це війна для бідних. Мовляв, от у них є суперкласні армії, найтехнологічніше озброєння, і вони високоточкою всіх уб'ють. Не вб'ють. І їхні 20–30 танків і 50 кращих літаків не переживуть таку саму операцію, як "Павутина". Вони не розуміють того, наскільки сучасна війна змінюється і наскільки поле бою інше. Не треба мати найкращу техніку. Треба мати достатню техніку в достатній кількості.Про переговори: Ми точно не маємо погоджуватися на те, що ми маємо стати слабкими. Ми точно не маємо юридично визнавати втрату територій, навіть якщо ми зараз їх не контролюємо. Пройде 10 років, пройде 20 років, імперія колись упаде, а ми маємо бути готові включитися і повернути своє.

Чи зможуть росіяни відновити стратегічну авіацію після "Павутини"?"Оборонка" проаналізувала, які саме російські літаки були уражені з початку великої війни, яке їхнє значення на полі бою, скільки таких повітряних суден залишалось у запасі та чи зберегла Росія спроможності ремонтувати, модернізувати та будувати нові стратегічні судна. Усі деталі – за посиланням, а ось дуже коротко:1. Ту-95. Після операції "Павутина" Dnipro Osint підтвердив ураження дронами 8 бортів Ту-95. І це тільки те, що видно на супутникових знімках. Нові судна вже давно не виробляють, так само як і їхні двигуни НК-12 – лише роблять їх капітальний ремонт та модернізують. Відповідно відновлення такої кількості Ту-95 навіть у середньостроковій перспективі є нереалістичним, а запаси літаків-донорів будуть поступово вичерпуватись.2. Ту-22М3. "Павутина" СБУ знищила щонайменше 12 штук, якщо рахувати тільки візуально підтверджені втрати. Виробництва цих літаків у Росії немає. У 2018-2022 роках була програма модернізації до рівня Ту-22М3М, яка б дозволила використовувати нові типи більш точного озброєння. Однак зараз її доля невідома. З іншого боку Ту-22М3 не є ключовим носієм російських високоточних крилатих ракет, як ті ж Ту-95 та Ту-160, тож відчутного бойового ефекту від їх втрати чекати не варто.3. А-50У. Наразі з гри вибуло 4 з 9 російських А-50У, два з яких – завдяки "Павутині". З іншого боку, ворог має в запасі певну кількість немодифікованих А-50, які теж можуть бути модернізовані до рівня А-50У. Проте вартість радіотехнічного обладнання на кожному з таких бортів коштує сотні мільйонів доларів, а його виробництво і встановлення потребує вузькопрофільних спеціалістів, які вміють працювати зі старими радянськими технологіями.4. Після "Павутини" росіяни перебазували власні літаки на аеродром "Українка", в 6000 км від лінії фронту. Станом на 15 червня на цьому аеродромі перебувало 37 бортів Ту-95, частина з яких потенційно є донорами запчастин для ремонту. Все більше літаків почали розміщувати на авіабазах, які знаходяться від 6 до 7 тис км від України. Такі перельоти з бази на базу для задання ударів потребуватимуть багато часу та цінного ресурсу двигунів.5. За даними ГУР, росіяни не здатні відновити виробництво нової стратегічної та дальньої авіації. Все через втрату ключових технологій, нестачу кваліфікованих працівників та дефіцит комплектуючих, зокрема західних. Стратегічна авіація РФ – це спадок СРСР, який росіяни не здатні повноцінно не те що виробляти, але і мають складнощі з його підтримкою.

Що потрібно знати про підсумковий документ саміту НАТО? Зустріч лідерів НАТО у Гаазі завершилася. Зважаючи на непередбачуваність Трампа та на його давнє скептичне ставлення до Альянсу, багато хто стерігся цієї зустрічі. Втім, підсумковий документ виявився однозначно позитивним для Києва. Отже, повний текст в українському перекладі читати тут, а ось короткі пояснення ключових норм:1. США погодилися на формулювання, яке повністю відповідає баченню Європи та України. Росія кваліфікована як спільна загроза для всього трансатлантичного простору, а отже, і для США; причому йдеться саме про довгострокову загрозу. Це означає, що не йдеться про можливість ліквідувати її тактичними домовленостями, наприклад у форматі США-РФ.2. Саме російська загроза заявлена основним елементом, який змусив НАТО погодитися на зростання витрат до 5%, як того хотів Трамп. Вимога про оборонні витрати стосується всіх, без винятків. 5% ВВП складаються з двох елементів – 3,5% та 1,5%. Більша частина – "тверда безпека", фінансування збройних сил. Менша частина – інфраструктурні проєкти, що пов'язані з безпекою (як-от побудова транспортних шляхів та фінансування ОПК).3. Ключовий для України елемент. Усі члени Альянсу оголошують про незмінну прихильність продовжувати фінансування ЗСУ і проголошують, що захист України є частиною гарантування безпеки Альянсу. 4. Генсек Рютте (за погодженням із США) зробив заяву, що ця норма є елементом "мосту до членства" України в НАТО, як було узгоджено на минулорічному саміті у Вашингтоні, а також підкреслив, що формула про "незворотність членства України в НАТО", запроваджена ще за Байдена, лишається чинною. Схвалення цього підходу з боку адміністрації Трампа є ключовим досягненням.5. НАТО підтвердило спільну відданість швидкому розширенню трансатлантичного оборонно-промислового співробітництва та залученню нових технологій та інноваційних підходів для зміцнення колективної безпеки. Це дасть Україні більше певності щодо можливості закупівлі американської зброї для ЗСУ. 6. Однак твердого зобов'язання щодо відсутності бар'єрів немає і не може бути – до прикладу, Туреччина має проблеми із закупівлею американського високотехнологічного військового обладнання через свою співпрацю з Кремлем. Угорщина може стикнутися з аналогічними обмеженнями також через свою співпрацю з Китаєм.

"Це ракетна технологія": Чому психоделіки можуть стати ліками в Україні?Зовсім нещодавно Міністерство охорони здоров’я винесло на громадське обговорення проєкт постанови, яка дозволяє наукові дослідження псилоцибіну, псилоцину, психоактивних сполук МДМА, ЛСД, ДМТ та ібогаїну для того, щоб використовувати їх в терапії. Автор подкасту «Кляті питання» Федір Попадюк написав великий текст про психоделіки та про те, чому необхідно розпочати їхнє дослідження в Україні. Дуже радимо його прочитати, а ось кілька тез: 1. Починаючи з 1950-х і до початку 1970-х років, психоделічні сполуки використовували для лікування різних станів, включаючи алкоголізм, депресію, обсесивно-компульсивний розлад і тривогу наприкінці життя – часто з вражаючими результатами. Дослідження були перервані через заборону, але відновились у ХХІ столітті. 2. Зараз в США ЛСД та псилоцибін знаходяться на ІІІ стадії клінічних випробувань і мають статус "проривних" – ЛСД показує потенціал у лікуванні тривожних розладів, а псилоцибін – у лікуванні депресії.В Ізраїлі програма гуманітарного використання МДМА існує з 2019 року. Австралія стала першою країною, яка офіційно дозволила терапію з МДМА.І це вже не кажучи про інші європейські країни, такі як Швейцарія, Нідерланди, Іспанія, де дослідження психоделіків тривають і перебувають на різних стадіях.3. Для України є особливо важливими дослідження МДМА через його користь у лікуванні ПТСР: "Що робить МДМА? Він тимчасово змінює реакції мозку. Як наслідок, людина на позитивне реагує трошки більш позитивно, на негативне трошки менш негативно. З'являється можливість опрацювати ці спогади. Плюс, більше відчуття довіри з'являється, розслаблення. І це створює умови, за яких психотерапевт може допомагати вам, але на полегшеному фоні".4. Керівниця Патронатної служби "Янголи" Олена Толкачова вважає, що у питанні допомоги військовим треба думати на 50 років вперед. "Ці хлопці та дівчата, що пройшли війну, будуть вступати в брак, народжувати дітей. Якщо в родині один з батьків матиме психічний розлад і не буде отримувати відповідної допомоги, то це відобразиться на дітях, і в нас буде хвора нація"5. Для тих, хто може виїхати з України, існує альтернативна легальна можливість відвідати за кордоном "ретріт" з психоделіками або пройти курс психоделічної терапії. Наприклад, в центрі "Фенікс" Антона Мормуля в Іспанії, де існує поняття як Healing Commune – ініціатива, яка пропонує ретріти з використанням психоделічних речовин у терапевтичному контексті.З моменту відкриття центру, до Антона приїхали вже близько 100 ветеранів та їхніх сімей. Переліт, транспорт та проживання – забезпечуються центром. Окрім самої сесії з грибами, військові займаються йогою, медитаціями, дихальними практиками, звуковою терапією і просто розмовляють.

Забудова під вибухи, земля для вагнерівців і переслідування жінок. Як Росія змінює обличчя Криму?Те, що Кремль впроваджував політику колонізації з самого початку окупації Криму – не новина. Однак за останні півтора року політика заміщення набула нових барв – тепер її характеризують сплеск будівництва житла та масовий розподіл кримської землі. Що зараз відбувається на півострові? Розповідаємо:1. Попри війну, торік у кримських новобудовах продали майже вдвічі більше квартир, ніж у 2023-му. Ціни на первинному ринку злетіли на 20–22%. Середня вартість квадратного метра зросла зі 180 тис рублів навесні 2024-го ($1900) до 214 тис рублів наприкінці року ($2100). Загалом минулого року в Криму ввели в експлуатацію рекордні 1,2 млн квадратних метрів житла. 2. Цей дисонанс між війною та зростанням цін можна пояснити тим, що українські військові б'ють винятково по об'єктах, які вважають легітимними воєнними цілями. Тому до місцевих жителів, які не мешкають поруч із аеродромами або військовими базами, не доходить відлуння цих вибухів.3. Значну частину попиту на кримське житло формують російські військові та їхні родини. В Криму існують цілі житлові комплекси, зведені винятково для військових. Окрім того, частина родин, що живуть у Росії, вкладають отримані за участь у війні виплати саме в кримську нерухомість.4. Крім того, Росія активно заманює до Криму громадян із депресивних регіонів РФ. Є декілька пільгових програм, які передбачають пільгові умови купівлі житла, умови по кредитуванню, де частина кредиту компенсується за рахунок РФ, підвищена заробітна платня. 5. Ще одна категорія – російські добровольці, які беруть участь у війні проти України. Станом на кінець 2024 року ветерани так званої СВО подали понад 10 тисяч заяв на отримання землі. 6. Де ж окупаційна влада знайде землю для всіх охочих? Ще в 2021 році набув чинності путінський указ про заборону іноземцям володіти землею майже в усіх районах Криму. Під дію документа підпали понад 11 тисяч ділянок осіб які не мали російського паспорту, – здебільшого українці. Зараз окупаційні органи почали звертатися до судів стосовно того, що власник ділянки не позбувся у певний строк свого майна. І суди почали відчужувати ці землі. 7. Ще одна категорія постраждалих – це кримчани, які за українських часів отримали землю, від котрої Міноборони України відмовилось на користь громади. Тепер ці ділянки в них забирають, мовляв, українське МО не мало права їх віддавати.

Штраф за продаж через "Нову пошту": який штраф "світить" тим, хто не зареєструється ФОПом?Податкова почала надсилати "листи щастя" тим, хто продає речі через інтернет-платформи. Звідки в неї дані про перекази українців та який штраф "світить" тим, хто не зареєструється ФОПом? Розповідаємо: 1. Що сталося? Українці, які приймали грошові перекази від платіжної системи "Нової пошти" NovaPay, почали отримувати листи від ДПС – у них фіскали закликають громадян звернутися до податкової для надання пояснень та складання протоколу про адміністративне правопорушення за "здійснення систематичної підприємницької діяльності" без реєстрації та сплати податків. Під пильним оком податкової опинилися клієнти не лише "Нової пошти", а й інших служб доставки та інтернет-магазинів, зокрема "Укрпошти" та "Розетки". 2. Звідки в податкової дані? З 1 березня платіжні системи, перш ніж переказати кошти від покупця до продавця, вносять їх собі на транзитний рахунок і потім зі свого рахунку переказують продавцю. При переказі коштів продавцю на цю операцію також складають чек, у якому видно податковий номер та інші дані людини. 3. Чи порушується банківська таємниця? Формально – ні. Якщо продавати речі та просити покупця оплатити їх не під час отримання, а банківським платежем, то дані про таку транзакцію й надалі залишатимуться прихованими від ДПС. Щоправда, в Україні діють обмеження на обсяги таких переказів у розмірі 100 тис. грн на місяць.4. Скільки листів надіслала податкова? У ДПС відпрацювали дані про отримувачів коштів через платіжні системи лише за перші три тижні березня 2025 року. За цей час українці здійснили 97,5 тис. грошових переказів на загальну суму 162,7 млн грн. Кошти від служб доставки отримали понад 3 тис. осіб, з яких лише 212 зареєстровані як ФОПи.5. Що загрожує отримувачам листів? Потенційно – стаття 164 Кодексу про адміністративні правопорушення – підприємницька діяльність без державної реєстрації, яка передбачає накладання штрафу 17-34 тис. грн. Якщо таке порушення зробити двічі за рік або у випадку отримання доходу понад 17 тис. грн, розмір штрафу зросте до 34-85 тис. грн.6. Чи можна це оскаржити? Для цього необхідно надати податковій письмове пояснення, що здійснений продаж не був підприємницькою діяльністю, не був системним і не мав на меті отримання прибутку. Водночас отриманий таким чином дохід все одно потрібно буде задекларувати і сплатити з нього 18% ПДФО та 5% військового збору.

Партія ухилянтів І Колонка Павла КазарінаУ нашій країні є слон, якого ми не помічаємо – це партія ухилянтів, набагато більша за будь-яку потенційну "партію яструбів". І за її голоси та лояльність уже розгорнулася боротьба. Більше – у колонці журналіста та військовослужбовця Павла Казаріна, а ось ключові тези на подумати:1. Людина – істота не раціональна, а раціоналізуюча. Вона спочатку вибирає собі модель поведінки, а потім починає шукати їй пояснення. Тому ключовий запит в ухилянта зводиться до пошуку самовиправдання. Кожен хоче домовитися з власною совістю. Кожному важливо почуватися не винятком, а правилом.2. "Партія ухилянтів" набагато більша за будь-яку потенційну "партію яструбів". І за її голоси та лояльність уже розгорнулася боротьба. Арестович дає їй поради – як ставити на місце ветеранів, якщо ті почнуть озвучувати незручні запитання. Гнап запевняє її, що сучасна війна не вимагає великої кількості солдатів. Гончаренко взагалі пропонує замінити мобілізацію добровільним рекрутингом – бо теж поспішає урвати свій шматок від цього електорального пирога.3. Ті, хто заграють із партією ухилянтів, дарують пастві рятівне самовиправдання. Вони запевняють своїх клієнтів у тому, що проблема не в їхньому небажанні чинити правильно, а в Інших. У тих, хто надсилає їм повістку. У тих, хто перевіряє документи на вулиці. У тих, хто каже, що примусова мобілізація є безальтернативною на війнах такого масштабу.4. Соціальна група отримує контури, якщо в неї є Чужий. Для людини, яка боїться надягнути форму, на роль "чужого" підійдуть різні люди та явища. ТЦК. Військові, які говорять про нестачу людей на фронті. Політики, які закликають не погоджуватися на мир за будь-яку ціну. Зрештою порядок денний "суверенітету" та ідея збройного протистояння агресору.5. "У країні диктатура". "Ветерани неадекватні". "Армія воює м'ясом". Будь-яке подібне гасло безпомилково видає в своєму авторові людину, яка шукає собі індульгенцію. Фактично, це перелік відмовок, за якими країна не заслуговує на його захист, армія – його зусиль, а військові – його служби.

"План Б" для вступу України в ЄС. Як Брюссель готується допомагати Києву попри вето Угорщини?Угорське вето вже зірвало плани щодо початку вступних переговорів, і якщо цю проблему не вирішити – Орбан може блокувати Україну, доки лишається при владі. Тому в Брюсселі обговорюють "план Б", який веде в обхід Угорщини. У чому він полягає? Пояснюємо:1. Ідея полягає в тому, щоб ЄС проводив без згоди Угорщини усі технічні та юридичні кроки, де це можливо. А там, де вимога щодо одностайності прописана у законодавстві – 26 держав-членів ЄС будуть проводити "паралельні переговори" з Україною, які будуть за можливості синхронізовані з молдовськими – щоби зберегти враження, ніби пакетне об'єднання цих держав зберігається.2. Це матиме такий вигляд. Одночасно з тим, як Молдова та ЄС оголосять про відкриття першого кластера переговорів – Україна та 26 держав ЄС мають опублікувати офіційну заяву про те, що Україна також завершила підготовчу роботу за тими ж кластерами і всі держави ЄС, крім Угорщини, готові вести з Києвом консультації за відповідними главами.3. Також існує ідея про те, щоб частину міжурядових конференцій проводити спільно для України та Молдови, як одну подію. Для Молдови вони можуть закінчуватися визнанням того, що Кишинів виконав чергові умови і ЄС робить юридичні кроки у бік членства, а для України – політичним визнанням такого ж виконання і констатацією того, що єдина перепона для руху – угорське вето.4. Альтернатив цьому плану небагато. Однак треба усвідомлювати можливі проблеми, пов'язані з цим сценарієм. По-перше, немає певності, що вдасться зберегти єдність решти 26 держав. 5. Друга небезпека – це те, що Угорщина майже напевно оскаржить у суді "паралельні переговори", які будуть проводитися в обхід вето. Однак Суд ЄС – це інституція не швидка, і рішення, ухвалене за пару років, може виявитися спізнілим, якщо Україна на той час вестиме повноцінні переговори, на які дасть згоду і сама Угорщина.6. Третя небезпека – план виходить з припущення, що режим Орбана зрештою втратить владу в Угорщині. Втім, неможливо виключати і те, що Орбан виграє вибори, а його політика щодо блокування України збережеться. 7. Навіть у разі заміни режиму Орбана в Угорщині на демократичну владу суперечка щодо меншин нікуди не подінеться. Головне – мати у Будапешті владу, яка зацікавлена вести діалог, а не просто блокувати рух України до ЄС через власні політичні амбіції та для задоволення Росії.