Telegram statistics channel - @ukr_pravda

Енергетична "дуель" з Орбаном: наскільки потужні аргументи мають Україна та Угорщина?Як удари Сил оборони по "Дружбі" створюють енергетичну кризу в Угорщині, і чи дійсно Орбан може зупинити експорт електроенергії в Україну? Розповідаємо: 1. Які є ризики нинішнього тиску України? Будь-який збій у транзиті можна подати як "українську атаку на угорських споживачів" і використати для внутрішньої мобілізації – особливо напередодні парламентських виборів у квітні 2026 року. Саме тому в короткостроковій перспективі атака на "Дружбу" може створити ризики і для України. 2. Наскільки Угорщина залежна від "Дружби"? Російська нафта, що надходить цим маршрутом, є основною сировиною для нафтопереробних заводів MOL в Угорщині та Словаччині – за минулорічними даними, російська суміш Urals становить близько60-70% сировини для угорської нафтопереробки та до 90% для словацької.3. Чи є у Угорщини альтернативні шляхи постачання? За даними MOL, компанія вже перейшла на переробку 30-40% нафти інших сортів, є домовленості з альтернативними постачальниками, як-от Азербайджаном чи Казахстаном. Зрештою, виняток в ембарго ЄС на російську нафту дозволяє обом країнам імпортувати цей ресурс морем. Альтернативний маршрут через Адріатичний трубопровід має достатню потужність, щоб компенсувати весь обсяг постачань з "Дружби" для Угорщини та Словаччини. Є також опції постачання через Чехію та Австрію, через "Одеса – Броди" (MOL розглядає доступ до українського порту "Південний"). А на додачу – MOL має проєкт будівництва нафтопроводу з Сербії.4. Чи означає це, що залежність Угорщини від нафти з "Дружби", є перебільшеною? Не зовсім. Переривання поставок через "Дружбу", навіть тимчасові, окрім збитків для країни-агресора, оголюють вразливість від російських енергоресурсів. Це дає ЄС додатковий аргумент для посилення тиску на Будапешт з метою остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності. А цього в Орбана воліли б уникнути. 5. Чи може Угорщина у відповідь припинити експорт електроенергії в Україну? Механізми ЄС роблять це малоймовірним. Політично Орбан міг би оголосити про "надзвичайну ситуацію", але тоді втручання в роботу оператора системи передачі викличе реакцію Єврокомісії, що загрожує погіршенню відносин по лінії Будапешт – Брюссель.

Чи вірять українці у переговори про мир і тим, хто їх веде?Від західних дипломатів дедалі частіше можна почути фрази, що "дипломатичне рішення близьке як ніколи". Ще більше на сторінках західних медіа – спроб маніпулювати даними про настрої українського суспільства, "бажання миру" та "втому від війни". А що про це каже соціологія? Зʼясовуємо:1.За даними американського Інституту Ґеллапа, у 2022 році більш ніж 70% українців воліли боротися до повної перемоги, а станом на серпень 2025 року вже майже 70% схиляються до ідеї найшвидшого закінчення війни шляхом перемовин. Схожі дані в Україні публікував центр SOCIS: продовження війни до досягнення певних цілей (кордон 2022-го чи 1991-го) підтримували трохи більше ніж 20%, заморозку чи початок переговорів – ті ж приблизно 70% опитаних.2. Разом з тим варто зважати: про які саме поступки готові українці? Ось тут ситуація зовсім інша. В 2023-му тільки 10% були готові на територіальні поступки. Зараз десь близько 40% українців розглядають якийсь такий варіант.3. Якщо про передачу під контроль Росії територій, які зараз контролюються Україною, або офіційне визнання окупованих територій частиною Росії, то абсолютна більшість – 70–80% українців – виступають проти таких варіантів.4. В опитуванні SOCIS теж було запитання про можливі поступки, і при відкритому запитанні із можливістю кількох варіантів відповіді, приблизно 30% опитаних були проти будь-яких поступок Росії. Майже 7% готові на скорочення армії, всього 16,5% – на територіальні поступки, 21% – на відмову від вступу в ЄС. 5. Найчастіше опитувані були готові відмовитись від вступу в НАТО – більше ніж 36%. Але й цю цифру необхідно правильно інтерпретувати: українці "жертвували" тим, у що найменше вірять. Опитування Інституту Ґеллапа показало, що в Україні рекордно за останні роки впала кількість тих, хто вірить у можливість вступу до НАТО впродовж наступних 10 років – зараз таких всього 32%. Натомість 33% не вірять у можливість вступу взагалі ніколи.6. Питання поступок тісно пов'язані із гарантіями безпеки. Тільки за такого сценарію більше 50% опитаних можуть прийняти певний "мирний план". Якщо немає надійних гарантій безпеки, то більшість респондентів відкидає будь-який такий документ.

Що почув Зеленський у Білому домі та чого чекати далі?По суті, у Вашингтоні було три сторони переговорів. У кожної – свої задачі і своя мета. То що ж насправді відбувалося на переговорах у Білому домі, і хто підтримує Україну – пояснює "Європейська правда": 1. Перша сторона – це Україна та усі європейські учасники. На переговорах у Білому домі вони діяли спільно та відстоювали українську позицію. Говорили Трампу про необхідність негайного припинення вогню. Виступали за гарантії безпеки. І найголовніше – наполягали на тому, що думка України має визначальне значення.2. Друга сторона – це президент США. Для Трампа збереження України, а тим більше її процвітання, не є самодостатньою метою. Він не приховує, що його мета – отримати Нобелівську премію миру. Через це достатні для Трампа "умови миру" далеко не завжди збігаються з українським баченням. До того ж президент США має також другу мету – відновити бізнес з Росією. Це у його матриці мало би бути наслідком миру, однак це також дещо обмежує прийнятні для нього варіанти.3. Третя сторона – це Путін, з яким Трамп тримав зв'язок телефоном. Задачі Путіна незмінні. Мирна угода, а тим більше стабільний мир в Україні у тому вигляді, як його прагне Київ та європейські партнери – принципово суперечать задачам російського правителя. А от із пріоритетами Трампа точок дотику набагато більше.4. Ідея про двосторонню зустріч Путіна і Зеленського віч-на-віч є новою. Принаймні, публічно. Ця пропозиція з'явилася лише під час зустрічі у Білому домі – коли Трамп призупинив переговори з європейцями і вийшов, щоб зателефонувати Путіну і розповісти йому про досягнуті домовленості.5. Хто саме запропонував таку зміну? Свідчення учасників переговорів різняться. Варто зауважити, що Зеленський заявив, що розмова з Путіним віч-на-віч необхідна для переговорів з найбільш критичного питання, щодо територій. Утім, формат зустрічі з Путіним є другорядним у порівнянні з питанням про те, чи відбудеться зустріч взагалі. Є всі підстави вважати, що Путін її уникатиме.6. Європейські учасники переговорів у Білому дому сходяться на думці, що Путін не буде готовий, доки його не змусити. Тож зараз один з ключових пріоритетів – створити такі політичні умови, за яких Трамп погодиться на спільне запровадження нових санкцій проти Росії. Саме над цією задачею доведеться працювати союзникам України.

Трамп у полоні ілюзій: як президент США потрапив у пастку Путіна — колонка Тімоті СнайдераПублікуємо роздуми Тімоті Снайдера про зустріч убивці і Трампа на Алясці, а ось лише декілька важливих тез із цього тексту:1. У давнину люди говорили про Ultima Thule – міфічну землю на крайній півночі, на краю світу. Вирушивши на Аляску, щоб зустрітися з Путіним, Трамп досяг власної Ultima Thule – арктичної межі свого зовнішньополітичного світу мрій.2. Трамп зробив надзвичайні поступки Росії в обмін на ніщо. Самим лише фактом зустрічі з Путіним на Алясці Трамп припинив понад трирічну дипломатичну ізоляцію Кремля з боку Заходу. Навіть вибір Аляски був поступкою – і дивною. Запросити людей, які заявляють про ваші території, на головну військову базу на цій території для обговорення війни, яку вони самі розпочали, не запросивши при цьому нікого з країни, яка є жертвою вторгнення – це майже край зовнішньополітичної фантазії. Це і є Ultima Thule.3. Прийняття того, що вторгнення може легально змінювати кордони, руйнує світовий порядок. Надання Росії права визначати зовнішню політику інших країн стимулює нову агресію. Відмова від очевидних юридичних та історичних відповідей на злочинні війни агресії – репарацій і трибуналів – заохочує війни загалом.4. Трамп голосно говорить і тримає маленьку палицю. Уявлення, що одних лише слів достатньо, привело його до позиції, що слова Путіна мають значення, а тому він поїхав на Аляску для "слухання". Уся політична кар’єра Трампа складається з вислуховування Путіна й повторювання його тез.5. Обох чоловіків рухає бажання величі в майбутньому. Путін вважає, що її можна досягти війною, частиною якої є маніпулювання президентом США.Натомість Трамп вірить, що його спадщину можна забезпечити асоціацією з миром, але поки він не готовий виробляти власну політику, він стає заручником того, хто розв’язав війну.6 Путін знає, як Трамп жадає Нобелівської премії миру. Тож його очевидний хід – натякати Трампу, що війна колись завершиться і Трамп отримає лаври, якщо вони обоє й далі говоритимуть.7. США мають інструменти політики, здатні змінити хід війни в Україні, і можуть ними скористатися. Трамп погрожував "суворими наслідками", якщо Путін не погодиться на безумовне припинення вогню. Але це були лише слова, і дотепер наслідками цих слів для Росії були… інші слова. Тепер, на Ultima Thule, все стало очевидним. Трамп дістався меж свого світу фантазій. Куди він вирушить далі?

Про що Трамп домовився на Алясці з господарем Кремля?Пояснюємо найважливіше з того, що відбулося на Алясці. І найголовніше – що там із "перемир'ям", якого Трамп обіцяв досягнути:1. Одна з ключових перемог Путіна: зникла небезпека так званих "ядерних нафтових санкцій". Ідеться про "вторинні санкції", тобто удар по державах, які купують у Росії нафту і газ, спонсоруючи тим самим російську машину війни. Такі санкції вважають найбільш дієвими для впливу на РФ. Принаймні, на деякий час це питання зняте з порядку денного.2. Інший важливий результат переговорів – це політичне рішення про те, що Україна має отримати гарантії безпеки від США. Від початку роботи на посаді Трамп відстоював позицію про те, що мирні домовленості не повинні включати будь-яку участь США у гарантуванні подальшої безпеки України. Мовляв, це європейські справи.3. Перед самітом Трамп наполягав, що перемир'я – це ключовий елемент зустрічі з Путіним. За даними Axios, після зустрічі Трамп сказав Зеленському і лідерам НАТО, що Путін не хоче перемир’я та віддає перевагу комплексній угоді для завершення війни. За словами джерела, присутнього під час дзвінка, Трамп сказав, що "думає, що швидка мирна угода – це краще, ніж перемир'я".4. Американський президент оголосив, що частиною його домовленості з Путіним став "обмін територіями" між Україною і Росією. При цьому Трамп кілька разів наголосив, що тепер головне питання – щоб Україна прийняла ці домовленості. Бо, за його словами, згода Києва не є очевидною.5. І тут є дуже важливий позитивний для нас момент. Від Трампа не прозвучало ані найменшого натяку на те, що він примушуватиме Київ погодитися на такий обмін, якщо він виявиться неприйнятним для українців. Ситуація, що склалася, не обов'язково має катастрофічні наслідки для України. Йшлося лише про потребу переконати українську сторону в цьому і знайти правильні параметри такого обміну. 6. Зустріч Зеленського та Путіна – це ще один елемент домовленості, причому Трамп збирається бути присутнім на цій зустрічі. Однак це – американське бачення. У Кремлі взагалі заперечують, що планують переговори у такому форматі. Тож говорити, що після переговорів на Алясці ми стали близькі до угоди про мир, точно не можна. 7. Росія не дуже приховано працює над тим, щоб цієї домовленості не було. І у Вашингтоні, і у Києві мають намір використати шанс для того, щоб досягти хоч якогось прогресу і щоб саміт не перетворився на "пшик", єдиним результатом якого стануть дипломатичні та іміджеві перемоги Путіна. Але далеко не факт, що у них це вийде. 

Американська прописка: чому "Київстар" міняє адресу на Nasdaq?Після завершення всіх процедур "Київстар" стане першою українською компанією на американській біржі. Як зміниться структура власності "Київстару" та з чим компанія іде на біржу? Розповідаємо у тексті:1. Розглядається кілька сценаріїв розвитку подій. У першому (якщо акції ніхто не продаватиме) публічні інвестори отримають близько 23 млн акцій або 10% компанії. Основним власником залишається материнська компанія Veon із пакетом у понад 190 млн акцій, або 80% компанії. Решта перейде до спонсорів SPAC та інвесторів, які погодились не продавати свої акції до закриття угоди.2. Згідно з даними, опублікованими на сайті SEC, "Київстар" виходить на біржу як лідер українського мобільного ринку, обслуговуючи понад 23 млн абонентів мобільного зв’язку та 1,1 млн клієнтів фіксованого інтернету на кінець 2024 року. Частка компанії в мобільному сегменті за кількістю користувачів перевищує 47%.3. Водночас "Київстар" більше не хоче бути просто мобільним оператором. Мета компанії – збільшити частку чистого доходу від не телеком-послуг до понад 10%. 19 березня оператор оголосив про купівлю 97% акцій Uklon за $155,2 млн. Згодом "Київстар" збільшив частку в платформі цифрової медицини Helsi з 69,99% до 97,99%. 4. Співрозмовники ЕП на телеком-ринку виділяли кілька головних мотивів виходу на біржу. Один із них – захист від політичних ризиків. Після арешту корпоративних прав "Київстару" та судових процесів, які могли завершитися передачею частки державі, компанія прагнула зробити структуру власності більш стійкою. Лістинг у США суттєво знижує ризик повторення таких сценаріїв та підсилює захист прав інвесторів.5. Ще один фактор – фінансові обмеження. Через воєнний стан і обмеження Нацбанку на виведення дивідендів компанія вже четвертий рік не може отримати більшу частину прибутку від українського активу. У країні "застрягли" сотні мільйонів доларів. Продаж акцій через SPAC став альтернативним способом монетизації цього капіталу. На кінець першого кварталу 2025 року "Київстар" мав близько $712 млн вільних коштів і високоліквідних активів ще до того, як витратив $155 млн на купівлю Uklon.6 Однією з цілей виходу на біржу для "Київстару" могло стати бажання зменшити вплив інвестиційної групи LetterOne підсанкційних російських олігархів Міхаіла Фрідмана та Андрєя Косогова. Частка останніх могла б "загубитися" серед нових акціонерів мобільного оператора. Проте в межах процедури лістингу "Київстар" мажоритарний контроль Veon зберігається, а частка LetterOne фактично не змінюється. Тож ця версія виглядає малоймовірною.

Вибухівка з супермаркету. Як Росія вчиняє злочини руками українців?Якими методами сьогодні російські спецслужби намагаються вербувати українців, як змінюють свої підходи та хто стає їхньою цільовою аудиторією? Розповідаємо:1. В пріоритеті – люди похилого віку, а серед нових прийомів – тактика спецоперацій "під чужим прапором". Агенти ФСБ видають себе за співробітників СБУ і намагаються переконати людей, що ті виконують завдання в інтересах власної держави. 2. Часто громадянам у месенджери розсилається повістка з вимогою з'явитися на допит до слідчого СБУ через нібито відкрите кримінальне провадження. Найчастіше пенсіонерів лякають тим, що вони замовили нібито заборонений в Україні товар або користувалися для покупок сайтом із російським корінням – і тим самим профінансували ворожу державу.3. Згодом невідомі пропонують людині допомогти із закриттям кримінального провадження. Платити за це потрібно виконанням завдань "на користь держави": прослідкувати за кимось, перевезти невідомі предмети з однієї точки до іншої, переказати гроші на картку, яка нібито є рахунком для "донатів на ЗСУ", виготовити вибухівку з підручних засобів, підпалити автівку чи адмінбудівлю або здійснити іншу диверсію.4. Втім, іноді літні люди йдуть на співпрацю з росіянами не через страх чи гроші, а з ідеологічних міркувань. Насамперед ФСБШників цікавлять не просто літні люди, а ті, хто до пенсії мав якусь вагу у суспільстві. Особливо приваблюють їх військові пенсіонери та колишні держслужбовці – в них можуть залишитися корисні зв'язки.5. Дописи, скеровані проти роботи військовослужбовців ТЦК, допомагають російським спецслужбам вишукувати потенційних жертв – через коментарі, які залишають українці в соцмережах.6. Особливу увагу вербувальники приділяють людям із залежностями – наркотичною чи ігровою або фінансовими боргами. 7. Молодь дедалі частіше вербують через оголошення про роботу без досвіду на вулицях українських міст. QR-код цих оголошень веде до телеграм-канала із назвою радянського молодіжного тележурналу. Проте основним каналом залучення молоді залишається телеграм: через канали знайомств, зокрема для ЛГБТ, а також гік- та геймерські спільноти.

Що відбувалося на закритій зустрічі Андрія Єрмака зі студентами? Керівник ОП зустрівся зі студентами трьох українських вишів, аби згладити негативний імідж влади. Та чи вдалося це Андрію Єрмаку? Журналіст ЕП спостерігав за цим дійством – і виклав усі подробиці ось тут. А ми переповідаємо лише декілька цікавих епізодів: 1. Про ефективність роботи антикорупційних органів: Суспільству теж треба поставити питання. Якщо в нас все так добре було, а чому нам завжди говорять про корупцію? Якщо всіх влаштовує, як всі правоохоронні органи працюють, не тільки ці два (НАБУ і САП – ЕП), повинні зупинитися ставитись про це питання. (…) У олігарха Вадима Новинького три лобістські компанії у Вашингтоні, навіть інтервʼю давав Такеру Карлсону. У мене питання теж… він у Хорватії живе, у нього все добре, нічого не відбувається. Тобто, мені здається, є питання до всіх. Я думаю, що сьогодні всім даний час для того, щоб показати свою ефективність: хтось воює, а хтось… Це ж не просто ти сьогодні не йдеш на фронт.2. Про свої повноваження: Офіс сьогодні робить те, що йому доручає президент, виконує координуючі функції. Якщо б не оці правила політики, я взагалі людина результату. Мені говорити про себе, що я зробив, є не дуже органічно, але без цього сьогодні неможливо. Коли був перший обмін людей, з цього моменту почалися маленькі, потім більші (інформаційні – ЕП) атаки.3. Про якість комунікацій щодо законопроєкту: Комунікація, безумовно, недостатня. Якщо є сьогодні запит – безумовно, з комунікацією потрібно працювати. І правоохоронним органам, і парламенту. (…) Помилки є, так, вони є. Але є помилки, які стосуються всіх, і я вважаю, що те, що сталось, це помилка усіх, і я впевнений, що усі вийшли переможцями з цього. І президент, і парламент, і громадянське суспільство, молоді люди, які вийшли.[Складно було зрозуміти характер описаної Єрмаком помилки: проблема в ліквідованій незалежності антикорупційних органів чи в комунікації цього рішення?]4. Про те, чи мав вплив на голосування: Це ж не був закон. Це депутати проголосували зміни, які хтось там десь вносив і т. д. Сьогодні неможливо просто подзвонити і сказати: "Ану давайте всі голосуйте". Я ще раз говорю, що хтось десь там, я бачив у публікаціях, хтось там говорив, що я на це впливаю, потім абсолютно не кореспондуюча норма про те, а тут я щось те роблю. Мені нема за що виправдовуватися, я хочу вам сказати, що багато склалося факторів, що все сталося. І не треба сьогодні забувати, що кожен депутат, який пропрацював шість років, сьогодні має свою позицію у кожній фракції.5. Про те, на яку реакцію суспільства розраховували автори законопроєкту: Саме цей парламент, ці депутати надали усі повноваження антикорупційним органам, саме цей президент підписав ці повноваження. Існує конспірологічна теорія і я бачу, ви її підтримуєте, що хтось план коварний зробив. Але якщо ви поспілкуєтесь з депутатами, ви побачите розмови про це, зміни якісь. Я хочу вам сказати, що багато факторів склалось, що це сталося (закон про ліквідацію незалежності НАБУ і САП – ЕП).[На цьому моменті модератор з невідомих причин змінився. Тимофія Милованова замінив ректор KSE Тимофій Брік і повідомив, що зустріч закінчиться на пів години раніше від запланованого. "Бажано, щоб не повторювалися питання. Ми ще не говорили про війну, перемирʼя, геополітику", – каже Брік. Студенти не помітили ремарки]

Нейтралітет, але не капітуляція. Чи є альтернатива членству України в НАТО в угоді про мир?"Європейська правда" є прихильною до ідеї колективної безпеки як найбільш ефективного механізму стримування РФ і наполягає, що за нинішніх обставин ми маємо зберігати мету вступу до НАТО. Утім, сторінки видання відкриті до дискусій та до обговорення проміжних етапів. Тож публікуємо скорочену версію статті українського юриста-міжнародника Михайла Солдатенка про варіант "постійного нейтралітету" для України:1. Головний обов’язок нейтральної країни – не брати участі в конфлікті та не допомагати його сторонам вести бойові дії, наприклад, шляхом поставок зброї або надання своєї території для проведення будь-яких військових операцій. В той же час воюючим державам заборонено використовувати територію нейтральної країни та завдавати їй будь-якої шкоди.2. Нейтралітет стосується саме воєнних дій і не зобов'язує до ідеологічної, політичної, моральної та економічної неупередженості. Більше того, концепція так званого кваліфікованого нейтралітету дозволяє нейтральним державам надавати зброю та розвіддані жертвам агресії.3. Крім того, такий статус не забороняє третім країнам надавати безпекову допомогу постійно нейтральній державі та прийти на її захист у разі агресії. Прикладами країн з постійним нейтралітетом є Швейцарія, Австрія та Мальта.4. Найбільш поширеною умовою постійного нейтралітету є утримання країни від вступу у воєнні союзи – такі як НАТО. В той же час участь в економічних союзах, як ЄС, не суперечить нейтралітету. Це підтверджується прикладом членства Австрії, Мальти та Ірландії в ЄС. Також ніщо не заважає постійно нейтральним країнам укладати безпекові угоди з іншими країнами поза воєнними союзами.5. Постійний нейтралітет не передбачає жодних обмежень на здатність держави до самозахисту та стримування агресії. Більше того, оскільки нейтральна держава "має захищати свій нейтралітет, якщо треба – із застосуванням сили", багато дослідників поділяють думку, що постійно нейтральна держава має дотримуватися озброєного нейтралітету, маючи здатність захистити себе. Приклад – Швейцарія.6. У разі потенційного озброєного нейтралітету України посилити її післявоєнну безпеку допоможуть два взаємодоповнюючих елементи: безпекові зобов'язання західних партнерів, а також потужні власні збройні сили та ОПК.7. Більше того, коли Україна приєднається до ЄС, вона також отримає зобов'язання членів ЄС щодо взаємної допомоги та сприяння у разі збройного нападу відповідно до статті 42(7) Договору про Європейський Союз. Це, до речі, сумісно з постійним нейтралітетом або позаблоковістю, що навіть росіяни визнали під час перемовин у Стамбулі в 2022 році.

Навіщо Трамп погодився на саміт із Путіним?Вже на етапі оголошення цієї зустрічі почалися перші розбіжності – хто ж таки виступив ініціатором. І цей епізод вже сам по собі яскраво характеризує, наскільки у Кремлі прагнуть зустрічі з Трампом, але водночас намагаються показати росіянам, що вона потрібна саме Трампу. Тож з чим сторони ідуть на переговори? Спробуємо зʼясувати:1. Російські офіційні коментатори переконують, що головною темою саміту буде не лише Україна, а й "вища відповідальність" двох ядерних держав, а також "світле майбутнє співпраці між Вашингтоном і Москвою".2. По суті, в Кремлі мріють про повернення до часів Ялтинської чи Тегеранської конференцій 1940-х років, коли Сталін та Рузвельт (нехай за участю Черчилля) змінювали державні кордони та вирішували долю європейських країн. 3. Саме такий формат, сподіваються у Москві, дозволить схилити Трампа до поступок щодо України – в обмін на врахування інтересів США в інших питаннях.4. Наразі виглядає так, що єдиною поступкою з боку РФ може стати "повітряне перемир'я" – тимчасове припинення взаємних атак дронами і ракетами. Втім, і його досягнення – під великим питанням. 5. Ймовірність того, що Путін зможе переконати Трампа піти на надмірні поступки заради якоїсь глобальної угоди чи обіцянок комерційних контрактів, залишається досить високою, хоча і не настільки, як це було у перші місяці президентства Трампа. 6. В цьому контексті дещо заспокоює лише те, що у лідерів ЄС вже є досвід впливу на рішення Трампа та лобіювання рішень на користь Україні. 7. Ще один момент. У тих, хто спостерігав за ходом перемовин США з Іраном, нинішні консультації з РФ викликають дежавю. І зараз, і тоді напередодні завершення терміну ультиматуму Трамп надсилав сигнали про те, що він не готовий до жорстких дій. Однак у випадку з Іраном це виявилося хитрістю і завершилося атакою на іранські ядерні об'єкти.