Telegram statistics channel - @uchooseinfo

©️Artem Polezhaka: В кожнімПідрозділіНеодмінноМає бутиДід і Малий.Причому Дід - Це не найстаріший,А Малий - здоровий бугай.Те саме з Веселим і Хмурим:Хмурий - веселий,А Веселий - хмурий.В кожнімПідрозділіНеодмінноМає бутиСвій зоопарк:Кіт,Їжак,Змій,Муха,Кабан,Ведмідь - Екзотичні твариниТрапляються рідко.В кожнім ПідрозділіНеодмінноЄ своя біржа праці:Штукатур,М'ясник,Артист,Айтішник,Видавець,Дизайнер,Адмін.Іноді позивніНе по професії,А по хоббі:Моделіст,Каратіст,Рибак,Турист.Обов'язковоЗнайдеться хтосьНа псевдоРіхтер, Нацик, Фріц чи Свастон.Хтось взагалі не морочиться:Назвався Козак - і все.Або Діма.Або скоротив прізвище.Або ніжно назвав в телефонСвою дівчину булочкою,Всі почули:І ось - солдат Булка.Якщо галичани -Шукай серед нихМольфара й Бандеру.А хтось неодмінно виїбнетьсяІ нарічеться Химерою.Біда із таким вояком -Не пойми, шо воно таке!..А про те, як створюються позивні читайте у нашому матеріалі😉👇Українські позивні – від Байди до БатіПідписатися «ОбираєшТи!»сайт | FB | telegram | УКМЦ

#дваабзаци #деколонізація Співачку Христину Соловій судитимуть за ненормативну лексику на адресу старої назви міста Чорноморськ – Іллічівськ. Під час фестивалю “Виделкаfest” вона зі сцени сказала “х@йня повна”, маючи на увазі комуністичну назву. Пізніше кілька місцевих мешканців написали заяву в поліцію за порушення громадського порядку та використання ненормативної лексики в публічних місцях. Перед цим до організаторів фестивалю підходили депутати міської ради, які говорили, що фестиваль "ображає жителів Іллічівська".Прикметно, що на 11 році війни з Росією місцеві депутати продовжують використовувати комуністичну назву, демонструючи зневагу до законів України і відчуваючи цілковиту безкарність. Десятиліттями їх не турбувало те, що місто названо на честь воєнного злочинця Леніна (Володимир Ілліч Ленін), який втопив Україну у крові і на 70 років зробив з неї полігон для експериментів над людьми. Якщо Христину Соловій треба судити за “х@йню” на адресу Леніна, то колишнього виконувача обов’язків міністра закордонних справ Андрія Дещицю треба було судити за “х@йло” на адресу Путіна. Відчуваєте рівень абсурду? Ця ситуація показує, наскільки вільно і безкарно п’ята колона досі почувається в Україні. Та нам своє робити. Бажаємо всім свідомим українцям витримки, бо хто, як не ти, спалить колоніальні мости?Читайте більше про деколонізацію та перейменування на сайті.Підписатися «ОбираєшТи!»сайт | FB | telegram | УКМЦ

На вулицях українських міст дедалі частіше можна зустріти чоловіків і жінок зі штучними кінцівками. Це ветерани російсько-української війни, котрі втратили на війні руку чи ногу, але не втратили бажання жити і боротися. Протезування хай і не повертає їм колишнє здоров’я, але значно полегшує життя. Україна і до повномасштабного вторгнення росіян не могла забезпечити всіх поранених військових якісними протезами, а тепер і поготів. Кількість і складність травм безпрецедентні. У цій ситуації допомога українських і міжнародних благодійників, як “Superhumans Center”, а також протезування і реабілітація за кордоном – чи не єдина надія, яка є у ветеранів.Гарний приклад – Німеччина, яка прийняла на лікування українських військовослужбовців із тяжкими пораненнями, значній частині бійців провели вдалі протезування та врятували кінцівки.Читайте ЯКІ ПРОБЛЕМИ ЧЕКАТИМУТЬ НА ПОРАНЕНИХ БІЙЦІВ ЗСУ ЧЕРЕЗ 10 РОКІВ на прикладі історії важкопораненого бійця #ГолосиРегіонівПідписатися «ОбираєшТи!»сайт | FB | telegram | УКМЦ

#дваабзаци Наказ народного комісара внутрішніх справ СРСР Єжова № 00447 про операцію з репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів від 30 липня 1937 р. став початком великого терору. У його основу лягла сталінська ідея загальнодержавної чистки від «ворогів народу». Пропонувалася концепція дворівневого покарання – розстрілу та каторги, – які мали присуджувати трійки. Квоти на два види покарання санкціонувалися центром, натомість на місцях почалося «стаханівське» змагання на перевиконання норми. Наприклад, в Україні та Молдовській АСРР з 1 січня до 1 серпня 1938 р. у табори відправили 830 осіб, а 36 393 отримали смертний вирок. За одними з підрахунків, загалом у СРСР жертвами наказу 00477 стали від 800 000 до 820 000 людей, з них близько половини розстріляно, а решту відправлено в ГУЛАГ.Ця одна з найчорніших сторінок сталінізму будується на антидемократичному понятті презумпції вини. Люди можуть бути сто разів невинуватими, але якщо з центру спущена норма на кількість покараних, то їх треба знайти. А якщо на це накласти ще бажання вислужитися перед центром, то масштаб трагедії суттєво зростає. Єжовщина тривала із серпня 1937 року до листопада 1938-го, однак травма зводиться не тільки до колосальної кількості жертв. По-перше, скомпрометовано саме поняття правосуддя, по-друге, посіяний тотальний страх (винуватим може стати кожен), по-третє, пошук внутрішніх ворогів перетворився на параною і почав стосуватися абсолютно всіх – від двірника до члена Політбюро.Підписатися «ОбираєшТи!»сайт | FB | telegram | УКМЦ

Маріуполь – це незагоєна рана українців. Поки в місті хазяйнують окупанти, його мешканці, розкидані по всьому світу, намагаються навчитися жити заново. За страшними цифрами загиблих часто не видно іншої статистики – багатьох людей росіяни хоч і не вбили, але скалічили. Невідомо, коли ми дізнаємося більш-менш точну кількість таких чоловіків, жінок і дітей. Часто вони намагаються дати собі раду самотужки, небагатьом вдається отримати допомогу в Україні та за кордоном. Сьогоднішня історія ілюструє, яка велика гуманітарна катастрофа залишається за кадром.…20 лютого 2022 року. Маріуполь. 25-річний Владислав Бескровний от-от мав почати приватну практику барбера. Та за кілька днів почнеться повномасштабне вторгнення. Маріуполь стане однією з найтрагічніших сторінок російсько-української війни, у якій Влад як цивільний пройде своє персональне пекло👉читайте про маріупольця, який не здається, переживши облогу, поранення й ампутацію#ГолосиРегіонівПідписатися «ОбираєшТи!»сайт | FB | telegram | УКМЦ

В одному з попередніх матеріалів ми писали про “ковбасу по 2.20” в СРСР. Ця гастрономічна тема неабияк зацікавила вас, тож сьогодні продовжимо її розповіддю про м’ясо. Допоможе нам, як завжди, радянська преса. Відомо, що там публікували лише жорстко відцензуровані статті. Якщо в газеті писали про якусь проблему, то навряд чи говорили всю правду, показували лише вершину айсберга, вживаючи слова та фрази, на зразок “перегини на місцях”, “деякі недоліки” тощо. У вересні 1986 року газета “Молодь Україні” написала про суд над чоловіками, які перепродавали м’ясо в Києві. Купували в гастрономах за 1.9 крб, а продавали в “Кооператорі” на Бессарабці вже за 4.10 крб. Попри боротьбу з “нетрудовими доходами” і “спекуляцією”, тіньова економіка процвітала, і це лише невелика ілюстрація невідповідності офіційних цін фактичним у СРСР. На пальті був цінник з умовними 70 крб, але треба було дати зверху продавцю, щоб він продав його саме вам. У згаданій статті привертає увагу ще й історія викриття та затримання “спекулянтів”. Міліціонер звернув увагу на громадянина, який ішов із важкою сумкою і простежив за ним, з’ясувавши потім, що в сумці м’ясо. Вдумайтеся: сама наявність тяжкої торби вже викликала підозру. Чи можна вигадати більш переконливий доказ злиднів у країні “розвиненого соціалізму”?Джерело:Ф. Ружицький, народний суддя, В. Ширяєва, Н. Козак, народні засідателі Ленінського районного нарсуду м. Києва. М’ясники. Молодь України. 1986. 7 вересня, №172 (15505), С. 2.#дваабзаци Підписатися «ОбираєшТи!»сайт | FB | telegram | УКМЦ