Ігор Йосипенко

Я запитав у ChatGPT: яке місто в Україні сьогодні є найнебезпечнішим для життя?Відповідь виявилась дуже простою і водночас болючою.За статистикою інтенсивності обстрілів, кількості атак по цивільній інфраструктурі та загроз для мирного населення, найнебезпечнішим містом України зараз називають Херсон.Місто, яке після деокупації опинилося буквально за кілька кілометрів від позицій російських військ на лівому березі Дніпра, щодня перебуває під ударами артилерії, мінометів та дронів.Фактично це унікальна для сучасної війни ситуація:велике обласне місто живе під постійним прицілом ворога.Але якщо трохи розширити географію, то стає зрозуміло: мова йде не лише про Херсон.Найнебезпечнішими для життя сьогодні залишаються прифронтові громади Бериславщини, де ворог щодня полює на цивільних FPV-дронами, обстрілює артилерією села та дороги, знищує автомобілі, фермерську техніку і будинки.І це вже не просто обстріли.Це системне витіснення життя з цілої території.Фактично формується 30-кілометрова зона без життя — без фермерства, без нормальної економіки, без можливості людям працювати на своїй землі.І питання тут не лише у безпеці.Питання в іншому:чи усвідомлюємо ми масштаб того, що відбувається на правому березі Дніпра?

Берислав. 1938. З протоколів УНКВС: історія однієї бериславської родиниНа фото — виписка з протоколу №37 засідання «трійки» при УНКВД по Миколаївській області від 14 квітня 1938 року.У справі №2865 проходить Задорожна Олена Семенівна, 1897 року народження, уродженка Берислава. Донька шкіпера. Вчителька.Її звинуватили в участі в «українській націоналістичній організації», у проведенні «антирадянської роботи» серед учнів школи.Вирок — розстріляти з конфіскацією всього особистого майна.Один аркуш. Кілька рядків машинопису. І перекреслене життя.Донька бериславського моряка, з родини, що будувала місто, перевозила хліб Дніпром, зводила домівки з дерева власних суден.Система не терпіла пам’яті, гідності й українського слова — навіть якщо це слово звучало в шкільному класі.1938 рік. Пік «великого терору».Історія Берислава — це не лише козацька слава й дніпровські шкіпери.Це ще й розстріляні вчителі.📚 Документ — з фондів Державного архіву Херсонської області.Ми пам’ятаємо.І маємо говорити про це вголос.#Берислав #Бериславщина #ІсторіяБериславщини #ВеликийТерор #Розстріляні #Херсонщина #БезСтрокуДавності

😭 Херсон. Мій. Рідний. Спалений.Херсон сьогодні — це не просто дим і полум’я на центральних вулицях.Це згоріле вчорашнє наше життя, яке ще недавно здавалося звичним і справжнім.Це майбутня моя мрія, яку намагався будувати — крок за кроком, попри все.Це обласне місто, яке мало жити, розвиватися, сміятися, ростити наших, мої трьох дітей — а не задихатися від вогню.Ще вчора тут були кав’ярні, розмови, мої плани на завтра.Ще вчора ми вірили, що найгірше — вже позаду.А сьогодні — чорний дим над центром.І тиша, яка болить гучніше за вибухи.Це не просто удари по будівлях.Це удари по пам’яті.По надії.По відчуттю дому.Але навіть зараз, крізь цей вогонь, мій Херсон не зламаний.Він поранений.Він знекровлений.Але він — наш, мій, моїх дітейІ за кожен метр цього міста,за кожну вулицю, за кожен спалений дім, навіть за той що на Тираспольскій 40 обов’язково буде рахунок.Ми пам’ятаємо.Ми витримаємо.Ми Обовʼязково повернемо життя — навіть якщо сьогодні здається, що його випалюють дотла. 💔Відео взято з соцмереж

Звернення до мешканців прибережних сіл Бериславського районуПрошу уважно подивитися це відео. Це — не новинний сюжет і не емоційний контент. Це відео про вашу евакуацію. Про людей, які досі не чують закликів влади, не дослухаються до благань рідних і близьких, ігнорують реальну небезпеку та здоровий глузд.На відео — робота волонтерів, які під обстрілами та загрозою ударів дронів вивозять людей і домашніх тварин з прифронтових населених пунктів. Вони свідомо ризикують власним життям, виконуючи те, що не є їхнім обов’язком.Поставте собі просте запитання: що заважало виїхати раніше, коли це було значно безпечніше?Кожна евакуація сьогодні — це ризик для волонтерів, поліцейських і військових. Ризик для тих, хто замість виконання бойових завдань змушений витрачати ресурси і наражатися на небезпеку через зволікання з рішенням про виїзд.Якщо власне життя не є переконливим аргументом — подумайте про життя тих, хто їде за вами. Про відповідальність перед людьми, які вас рятують.Звертаюся як земляк. Не зволікайте з евакуацією з небезпечних сіл та міста Берислав. Краще не буде. Війна не завершиться завтра, а загрози лише посилюватимуться. Часу на роздуми дедалі менше.Кожна хвилина має значення.Вас чекають живими ваші рідні.Відео — з соціальних мереж волонтера Андрій Петухов.Щира подяка і низький уклін Андрію за жертовність, мужність і постійну готовність допомагати людям у найскладніших умовах.

💥 Першого грудня поблизу села Урожайного Бериславської громади російський дрон тяжко поранив волонтера Ігоря Ільницького.Ігор Віталійовича — людина, яку на Бериславщині знають не з чуток.Понад три роки він щоденно їздив своїм мерседесом-бусом із причепом у найвіддаленіші та найменші села району, куди рідко міг дістатися хтось інший.За цей час він доставив десятки тонн гуманітарних вантажів тим, хто найбільше потребував підтримки — літнім людям, самотнім, евакуйованим родинам, внутрішньо переміщеним особам, сім’ям, що опинилися на межі виживання.Разом із донькою Мариною та зятем Олександром вони стали одними з перших, хто долучився до нашого благодійного фонду «Українці Переможуть», а згодом продовжили волонтерську діяльність у БФ «АДРА Україна».Це люди, які ніколи не просили для себе — лише допомагали іншим.Сьогодні війна вдарила по них самих.Ігор Віталійович був важко поранений, втратив багато крові та, на жаль, втратив ногу. Лікарі провели кілька операцій, і триває складна боротьба за його відновлення та подальше життя.Ніхто не знає, наскільки буде дорогою реабілітація. Але одне зрозуміло напевно: її вартість непід’ємна для звичайної родини.Тому звертаємося до всіх небайдужих:📌 Підтримаймо людину, яка протягом трьох років підтримувала інших.Кожна гривня зараз — це реальний шанс для Ігоря Віталійовича повернутися до життя.На лікування і реабілітацію Ігоря Ільницького:🔗 Банка:https://send.monobank.ua/jar/28JwePfqBD💳 Картка банки:4874 1000 2069 0767ms: На лікування Ігоря Віталійовича. 🇺🇦 Дякуємо всім, хто допоможе. Це важливо.Якщо немає можливості підтримати гривнею — зробіть перепост. Це теж велика допомога.

Херсонщину сколихнула новина про відкриття кримінальної справи проти керівниці однієї з сільських військових адміністрацій та обрання їй запобіжного заходу — тримання під вартою або грошової застави.Кричуща новина, якщо розуміти, про кого саме йдеться. А йдеться про фахівчиню-фінансистку з десятиліттями досвіду — людину, яка багато років очолювала органи, що здійснювали контроль за надходженням державних податків до бюджету. Про людину, яка чудово розуміється на питаннях самоврядування, адже свого часу очолювала одне з найбільших селищ області. І людину, яка створила одну з найпотужніших громад Херсонщини.За всі ці роки служіння державі та місцевому самоврядуванню вона фактично поклала на вівтар особисте життя. І сьогодні ми читаємо, що цю людину можуть запроторити за ґрати.Чи справді все настільки серйозно?Ми можемо по-різному ставитися до цієї особи. Особисто я зустрічався з пані Наталією лише один раз — коли балотувався до Верховної Ради. Вона тоді сказала мені лише одне: «Ідіть працюйте». Її не цікавило, що я — від опозиційної партії. Вона мала на увазі просту істину: люди зроблять свій вибір, якщо ви зможете довести, що гідні їхньої довіри.Так, мова йде про керівницю Великоолександрівської громади — пані Наталію Корнієнко. Ми можемо по-різному оцінювати її діяльність, але, як каже мій середній син Дмитро: «Не помиляється лише той, хто нічого не робить», стара народна мудрістьІ все ж важко повірити, що людина, яка десятки років очолювала податкову інспекцію, селище та громаду, могла «помилитися» в елементарних цифрах кошторис у 300 тисяч гривень, коли щодня підписує рахунки на мільйони.Або, як це часто буває, «велике начальство» тисне: зроби сьогодні й зараз, підпиши, бо «дуже потрібно», — а вже завтра за те саме «дуже потрібно» отримаєш койко-місце у буцегарні. На жаль, ця система добре знайома багатьом, хто працює на державу.У мене немає підстав сумніватися у професійності наших правоохоронних органів, але все це виглядає, м’яко кажучи, дивно.З іншого боку, я добре розумію: Велика Олександрівка має всі передумови стати новим районним центром — з огляду на розташування поблизу лінії розмежування та майже повне знищення нинішнього районного центру, Берислава. А це означає величезні кошти на відновлення та розвиток інфраструктури — адміністрацій, лікарень, шкіл, садочків тощо.І ось тут постає запитання: кому вигідно усунути досвідчену, незалежну людину? Бо на багатомільйонних потоках, як показує практика, зручнішими часто виявляються ті, хто не надто переймається інтересами громади.Я дуже хочу помилятися. Дуже.І водночас не буду здивований, якщо вже завтра ми побачимо «тимчасового керівника» з числа спортсменів, волонтерів чи правоохоронців. Я нічого не маю проти — мій кум, наприклад, поліцейський, і я ним пишаюся. Але кожен має бути на своєму місці. Якщо в моє господарство замість агронома поставити найкращого космонавта сучасності — фінансовий результат, м’яко кажучи, буде далеким від очікуваного.P.S. Жодних фінансових інтересів чи бізнесу в громаді, яку сьогодні очолює пані Корнієнко, я не маю. Балотуватися до Верховної Ради чи обласної ради — не маю жодних планів і бажання.Тому прошу не звинувачувати мене в упередженості.Як казав класик: «За державу образливо…»

🔥 Про «мирні» пропозиції кремляПишуть, що путін нібито пропонує Трампу «угоду»: мовляв, залишки Донеччини забере собі, а натомість «поверне» частину окупованих Херсонської та Запорізької областей.Як уродженець Херсонщини, я розумію, що для кожного з нас це болюча тема. Хочеться, щоб рідна земля була вільною. Але хіба можна купити свободу ціною інших територій?Хіба можна вірити тим, хто десятиліттями нищив, катував, брехав і «підписував» лише для того, щоб перегрупуватись і вдарити знову?Згадайте Мінськ — скільки тоді було розмов про мир, а потім скільки крові.Росія завжди домовляється лише для паузи, щоб підтягнути резерви.Вони чудово знають: взяти наші укріплені позиції — це роки боїв і тисячі їхніх трупів. Тому й шукають, як обійти — через політику, брехню і шантаж.І не сумнівайтесь — якщо така пропозиція справді пролунала, то дехто на Заході вже зрадів: «О, шанс на мир!»Тільки от мир, збудований на поступках агресору, — це не мир. Це тимчасова тиша перед новою бурею.Тому ми маємо робити те, що робили завжди — стояти, боротися і зміцнювати власні сили.Залежність від союзників не може бути вічною. Ми повинні самі ставати тим фактором сили, який поважають — не за красиві промови, а за незламність.Захід хоче швидкого миру.Росія хоче перепочинку.А ми хочемо справедливості.І не зупинимося, поки не повернемо всю Україну — від Залізного Порту до Донецька, від Харкова до Криму. 🇺🇦

Чергові гарні обіцянки-цяцянки від пані Верещук.Міністерка знову заявляє, що для українців, які повернуться з Польщі, «варто підготувати систему соцпідтримки» (за її словами, під час зустрічі з нашими громадянами у Польщі — Hromadske).Але, дозвольте, спершу забезпечте всім необхідним тих, хто тут, на Батьківщині, ледь зводить кінці з кінцями у деокупованих селах та прифронтових громадах! Потім уже роздавайте гучні обіцянки тим, хто нині перебуває під соціальним захистом інших країн.Згадайте сьогоднішню історію жінки з Берислава, яку всі вітали, бо їй вдалося самотужки вийти з міста, а вже потім місцева влада допомогла дістатися до Кривого Рогу. А далі що?Де обіцяна соціальна опіка? Де гідна державна підтримка мешканців деокупованої прибережної Херсонщини, які щодня живуть під обстрілами, без води, без роботи та стабільних виплат?Складається враження, що держава просто вивезла людину «як стару собаку, що вже відслужила своє» – висадила в полі й забула.Натомість на брифінгах — красиві слова, плани й «майбутні програми».Спершу — реальні дії та допомога тим, хто виживає тут і зараз.Потім — розмови про тих, хто, можливо, колись повернеться.

🎸 Андрій Макаревич — голос совісті, якого не заглушитиЯ завжди з повагою і вдячністю слухаю творчість Андрія Макаревича — музиканта, поета, громадянина. Людини, яка не боїться говорити про те, що болить, і робить це щиро, відкрито, талановито.Ми обидва народилися та виросли в “совку”, і, мабуть, саме тому добре розуміємо: повернення в минуле — це не “стабільність”, а утопія, розпач і прірва, в якій тоне все — від демократії до людських цінностей.Макаревич не просто не мовчить. Він — один із небагатьох, хто з першого дня публічно засудив війну росії проти України. Як і інші гідні митці, які не стали на коліна перед режимом:– 🎹 Борис Гребенщиков — глибокий музикант і послідовний критик агресії;– 🎤 Noize MC (Іван Алексєєв) — репер, який ще у 2014-му засудив окупацію Криму;– 🎭 Лія Ахеджакова — акторка, яка завжди стоїть на боці правди;– 📚 Дмитро Глуховський — письменник, який відкрито виступає проти путінізму.Це лише маленький перелік серед великої кількості росіян, які зберегли гідність — і за це часто платять свободою чи вимушеною еміграцією.Як людина, яка свого часу вчився у Білозерській музичній школі на класі класичної гітари — скажу окремо: гітара в руках Макаревича — це не просто інструмент, це голос серця і розуму. Це музика, яка думає. Відчуває. Протестує. І лікує.💬 У часи, коли так багато фальші, особливо цінуються ті, хто говорить правду. І звучить гучно.Дякую, Маестро, за чесність і музику. І за те, що ви не з нами — але точно не з ними.

🎉 Вітаю з Днем народження Дударя Івана Івановича!Щиро вітаю справжнього Патріота, Людину справи, батька, чоловіка, сина, професіонала і керівника — Івана Івановича Дударя!Ваша відданість громаді, Україні та людям — надихає. Ви стали першим в історії головою об’єднаної громади на Херсонщині — Кочубеївської, гідно представляєте інтереси людей як начальник Військової адміністрації Асканія-Нова, залишаючись водночас щирим волонтером, другом і підтримкою для багатьох.Для мене було честю працювати разом з вами в складі БО «Українці Переможуть». Ваш спокій, рішучість і вірність справі — викликають глибоку повагу.Бажаю вам сили, мудрості, міцного здоров’я й перемоги — у кожній справі й у великій справі нашої держави.А щоб привітання не було занадто офіційним — додаю відео “Один день з нашого волонтерського життя з Іваном Івановичем”.Бо навіть у найскладніші дні — він завжди на позитиві! 😄(А ще, мабуть, єдиний волонтер, у якого завжди щось смачне сховане в багажнику 😅)З повагою,Ігор Йосипенко#ДеньНародження #волонтер #КочубеївськаГромада #ДударІванІванович #Бериславщина #УкраїнціПереможуть #позитивнийкомандир #Херсонщина