Ні, я повинен бути тут - я повинен бачити свій успіх; або провал - що теж не виключено. Але ці тексти повинні вийти.Лише це мене мотивує жити.Звісно, я боюся смерті - як і всі - але я боюся смерті не через її біологічний аспект;вона зруйнує мій світ, який я так довго будував; мій літературоцентричний, метамодерний і богемний світ, у якому було весело не лише мені, але й цілому поколінню молоді, яка пірнала в цей світ із головою, а виринала іншими людьми - молодими хорошими поетами й поетками; я сам у колись пірнув туди - і досі там плаваю; як гівно в ополонці; або як Летючий голландець - так краще звучить, красивіше - та й метафора глибша - Летючий голландець; це був би крутий позивний, який би всім подобався, але який би ніхто не читав повністю - стану в кращому випадку Летючим; або Голландцем; або Голлом/Голом/Голим, ахах;або й взагалі прилипне якесь поганяло, пов’язане з голландськими ліберальними цінностями, про які всі чули, з яких усі сміялися, але мало хто достеменно розумів, що воно таке;що ж, пояснювати такі речі - це теж моя робота; точніше не зовсім моя; тобто якраз - моя, але - як письменника, а не солдата;але коли письменник стає солдатом, він не припиняє бути письменником; у цьому складність - письменник навіть під підарськими кулями помічає цвіт яблуні - і носить його в голові, щоб повернутися з пиздака та зробити з цього текст.Письменник і далі одночасно працює на двох роботах.Цвіт яблуні.Передсмертні хрипи Чорного в рації; напередодні він хвалився новим польським броніком із крутими керамічними плитами;7,62 : Новий польський бронік - 1:0Я боюся не смерті.Я боюся, що раптом світло згасне й вечірка закінчиться;вільно, розійдись;а ти лежи -заплющені очі, віночок на лобі -наповнює вулиці лавою липеньа лоб твій по смерті такий холоднийдозволь притулитисьдозволь притулитисьІгор Мітров