Source
Я не вдома. Що далі? | Мені 38.З далекого Ломбока, Індонезія, ми несподівано переїхали до Пра...
124 Views/Reach
2026-10-06 07:26
Message №1260
Мені 38.
З далекого Ломбока, Індонезія, ми несподівано переїхали до Праги — прекрасного міста, оточеного лісом.
Моя стильна зачіска та посмішка на обличчі — це двері, які я повільно для вас відкрию. За ними криється історія найважчого року мого життя — виявлення пухлини в моїй голові. І ця історія ще триває.
Вона під контролем. Вона зменшується в руках богів цієї планети — хірургів і лікарів.
Усе своє життя, ще з мого першого «Чому?», мама каже, я була допитливою — завжди намагалася все зрозуміти, пояснити, проаналізувати те, що відбувається навколо мене.
Тож я вирушила в подорож, щоб знайти відповідь на одне запитання:
Чи можемо ми жити краще?
Від мого першого тренінгу з особистісного розвитку у 13 років, десь між лісом і пляжами Криму, до вивчення соціології та психології, волонтерства в AIESEC, 13 років у Mindvalley, здобуття професії нутриціолога та спеціаліста з поведінки, а тепер — співзаснування AI-стартапу retreefy.
І моя мудрість сьогодні така:
Життя може змінитися за одну мить. Плани можуть зникнути. Твоє тіло може тебе здивувати.
І все ж таки в цьому може бути стільки краси.
Мої доньки. Халід. Сім’я. Дружба. Створення чогось нового. Сміх. Закохатися знову. Зустріти ще один ранок. Захід сонця. Поїздка. Побачення. Друг.
Тому сьогодні я не хочу, щоб хтось мене жалів.
Закрий очі на хвилину і відчуй вдячність за те, що просто тут є.
Після всього, що я пережила, я відкриваю нову сторінку — щоб грати, сяяти, сміливо зустрічати виклики та насолоджуватися життям на повну.
Я створила новий інстаграм профіль англійською, тому що хочу поділитися всією своєю подорожжю з тобою — щоб, можливо, тобі не довелося робити деяких помилок, які зробила я, і щоб ми могли зростати разом.
Прекрасні моменти. Неідеальні моменти. Запитання, на які я досі не маю відповідей.
Те, чого я навчаюся про поведінку, штучний інтелект, материнство, здоров'я та побудову компанії посеред усього цього.
Якщо ти теж намагаєшся побудувати краще життя замість того, щоб просто прогортати його в стрічці, давай залишатися разом.
Скоро я розповім тобі про день, коли історія з раком почалася.
З далекого Ломбока, Індонезія, ми несподівано переїхали до Праги — прекрасного міста, оточеного лісом.
Моя стильна зачіска та посмішка на обличчі — це двері, які я повільно для вас відкрию. За ними криється історія найважчого року мого життя — виявлення пухлини в моїй голові. І ця історія ще триває.
Вона під контролем. Вона зменшується в руках богів цієї планети — хірургів і лікарів.
Усе своє життя, ще з мого першого «Чому?», мама каже, я була допитливою — завжди намагалася все зрозуміти, пояснити, проаналізувати те, що відбувається навколо мене.
Тож я вирушила в подорож, щоб знайти відповідь на одне запитання:
Чи можемо ми жити краще?
Від мого першого тренінгу з особистісного розвитку у 13 років, десь між лісом і пляжами Криму, до вивчення соціології та психології, волонтерства в AIESEC, 13 років у Mindvalley, здобуття професії нутриціолога та спеціаліста з поведінки, а тепер — співзаснування AI-стартапу retreefy.
І моя мудрість сьогодні така:
Життя може змінитися за одну мить. Плани можуть зникнути. Твоє тіло може тебе здивувати.
І все ж таки в цьому може бути стільки краси.
Мої доньки. Халід. Сім’я. Дружба. Створення чогось нового. Сміх. Закохатися знову. Зустріти ще один ранок. Захід сонця. Поїздка. Побачення. Друг.
Тому сьогодні я не хочу, щоб хтось мене жалів.
Закрий очі на хвилину і відчуй вдячність за те, що просто тут є.
Після всього, що я пережила, я відкриваю нову сторінку — щоб грати, сяяти, сміливо зустрічати виклики та насолоджуватися життям на повну.
Я створила новий інстаграм профіль англійською, тому що хочу поділитися всією своєю подорожжю з тобою — щоб, можливо, тобі не довелося робити деяких помилок, які зробила я, і щоб ми могли зростати разом.
Прекрасні моменти. Неідеальні моменти. Запитання, на які я досі не маю відповідей.
Те, чого я навчаюся про поведінку, штучний інтелект, материнство, здоров'я та побудову компанії посеред усього цього.
Якщо ти теж намагаєшся побудувати краще життя замість того, щоб просто прогортати його в стрічці, давай залишатися разом.
Скоро я розповім тобі про день, коли історія з раком почалася.