Його босі стопи ступали обережно, вкрадливо, як колись давно у зелених степах Фроста, коли життя здавалося легшим і складнішим водночас. Коли війна була чимось далеким, зі старовинних легенд, а не вибухом магічного граду по брамах. Еллі спала, відпочиваючи після виснажливих пологів. В кімнаті згущувався туман ароматів: молоко, лаванда і м'ята. Дім. Він обережно дійшов до ліжка і, пересилюючи тремтіння в пальцях, вхопився за край ковдри, відводячи її. Опустився на самий край, замикаючи коло. Його очі затрималися на колисках синів. Вони міцно спали, линуло лише м’яке сопіння, а поруч, склавшись клубочком, спала Розмарі, яку лагідно пригортала мати. Рейтан відчув, як серце стиснулося від ніжності. Від цього старими шрамами смикнулися судоми, але він навіть не звернув на це уваги. Заплющивши очі, з нечутним видихом він випрямив свої довгі ноги, що гули від утоми. Розправив ковдру і, схилившись, з ніжністю поцілував чоло дружини. Поклав одну руку на її тендітне, але таке вольове плече, а іншу — на волосся доньки. Велика, гаряча, вкрита шрамами й мозолями від постійних боїв долоня була настільки ласкавою, немов торкання крильця метелика. Букнет: https://booknet.ua/reader/napvkrovka-korol-tnei-b437233?c=5004202Аркуш: https://arkush.net/book/32889/37 #UAFantasy #фентезі #затишне_фентезі #книги_українською #гумор #ЛігаАнтисопливихЛюбовнихРоманів #для_соцмереж